На кінчиках нервів

Марина Резник з Маріуполя вже сідає. Тиждень тому їй зробили ще одну, сподіваюсь, останню операцію. Тепер вже в інституті нейрохірургії.

Це та дівчинка, яка потрапила під обстріл російських "Градів" наприкінці січня. Осколок від снаряду їй перебив хребет і вперся в аорту. Стан був надважкий, небезпечний для життя. Дитя скалічене, здавалося, що її врятує тільки операція за кордоном, а далі інвалідний візок... Так тоді казали маріупольські волонтери, місцеві депутати, які мені й повідомили про цю трагедію, коли я тільки-но приїхав у Маріуполь у службових справах. Так я, чесно кажучи, й сам думав... Поки не поспілкувався з нашими лікарями.

Закордон відпав сам по собі. У різні клініки світу розіслали запити. Усі дали той самий рівень ризику. Разом із Марининою мамою вирішили – оперуємось в Україні. І ось результат. Осколок видалили. В Охматдиті. В команді хірургів працювали лікарі з військового шпиталю, які оперують хлопців з передової. Небезпеку для життя зняли. Я про це писав ще наприкінці лютого.

А тиждень тому наші нейрохірурги зробили філігранну, я б сказав ювелірну роботу, під мікроскопом. Якщо коротко – ще одне диво. Вони зшили корінці нервів спинного мозку, які були розірвані осколком "Граду". І тепер Маринка відчуває свою праву ногу і починає потихеньку сідати.

Хто ж наші герої-чудотворці? Операцію провів доктор медичних наук нейрохірург Ямінський Юрій Ярославович. Подякуймо йому. Фахівці кажуть, що такі операції рідко в яких клініках Європи й Америки проводять. А він це взяв і зробив!!! У мене немає слів, якими б зміг йому подякувати. Може ви знайдете?



Ну, і наш головний консультант, який веде Марину з першого дня, організовує консиліуми, радиться з українськими та зарубіжними світилами медицини. Це доктор медичний наук, професор Віталій Іванович Цимбалюк. Людина, до якої неможливо додзвонитися. Він завжди когось консультує з приводу оперування хлопців з передової...



Ось така вона вітчизняна медицина. Державна, підкреслюю, не приватна. Тобто в нас є головне – основа. Це люди. В даному разі лікарі, їхні знання, досвід, майтерність. Вони нікуди не поїхали звідси, вони тут працюють і рятують життя. А значить є в нас майбутнє. Є все для побудови нової нормальної людської держави. Держави, в якій державне, в тому числі державна медицина, не є поганим, а навпаки передовим, кращим...

І знаєте, мені видається, що сьогодні ми з вами, так само, як ці нейрохірурги, тонюсінькими нитками, під мікроскопом робимо подібну операцію. "Зшиваємо" разом людське і державне. Адже в попередні роки "Гради" корупції перебили хребет нашій країні. Так само, як Марині російські "Гради". З державного сектору десятиліттями вихолощувалося все людське, людяне, сама людина. І тепер ми, кожен на своєму місці і всі разом викарабкуємося з цього стану. Так, ми як держава ще не стали на ноги, але вже їх відчуваємо... Так, поки це біль, але відчуваємо, а значить одужуємо, пробуємо сідати, як Марина. А далі буде перший крок, обов'язково буде...

Серед медиків, не цих, а інших, були і ті, які казали: "все пропало", "нічого не вийде", "треба змиритися", "це неможливо". У них так само, як і в суспільстві. Одні вірять і роблять. Інші не вірять і нарікають... Але неможливе стало можливим... І це вкотре довели наші лікарі від Бога і наша Марина. Попереду в неї тривалий час реабілітації та адаптації. Щонайменше 9 місяців. Але подивившись Марині у вічі, побачивши її усмішку, розумієш, що все буде добре. І ця щупленька 12-річна дівчинка тому доказ.

P.S. Лікарі зняли операцію Марини на відео. Бо операція унікальна. І ці знання вони хочуть передати своїм молодшим колегам. Значить, думають про майбутнє. А ще через Інститут нейрохірургії вже пройшов 71 боєць АТО. Лікарі дякують волонтерам, підприємцям і простим людям, які допомагають, і зізнаються, що так само створили свій неформальний благодійний фондик – із зарплати складаються своїми грішми, щоб теж допомагати хлопцям.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.