Раби не знають Незалежності
Що варто знати і пам'ятати про Українську Незалежність
Історія проголошення незалежності Україною 31 рік тому настільки чиста й бездоганна з точки зору конституційного та міжнародного права, що вже за перший рік Незалежності України її визнали понад 130 держав світу.
На десяту річницю наша держава мала дипломатичні відносини з понад 150-ма країнами, а на тридцяту – з понад 170-ма державами на усіх континентах.
Акт проголошення Незалежності України, співавторами якого є борці і в'язні сумління: Левко Лук'яненко, Михайло Горинь, В'ячеслав Чорновіл містять такі слова: "Територія України є неподільною й недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України".
Далі був дуже важливий крок, який не пройшла жодна пострадянська країна – Всеукраїнський референдум на підтримку Акту Незалежності 1 грудня 1991 року.
Його підтримали понад 90% жителів тодішньої УРСР.
На Донеччині й Луганщині – 83,9%. Більш скромний результат був у Кримській автономії, але він був усе одно переможний – 54,2%. А в місті Севастополі – 57,1%.
Після референдуму українську незалежність визнали в ніч з 1-го на 2-е грудня Польща і Канада.
3 грудня – Угорщина.
4 грудня – Литва, Латвія і... росія (!!!).
США і решта західних країн почали визнати Україну тільки з 25 грудня – після офіційного розпаду СССР, коли на Різдво за григоріанським календарем перший і останній Президент СССР Міхаїл Горбачов склав із себе повноваження перед з'їздом народних депутатів СССР.
А тепер ми можемо самі оцінити – хто наш друг.
І тут є дві дуже важливі речі. Точніше одна – грати за правилами. Тобто у правовому полі.
І далі два приклади, як живе за цими правилами США, ЄС і весь демократичний світ.
Після США нас визнали такі впливові держави як Німеччина (26 грудня), Франція (27 грудня), Італія (28 грудня). Велика Британія (31 грудня).
Нашу незалежність вони визнали далеко не першими, але чисто з юридичної точки зору бездоганно – тобто тоді, коли СССР нарешті юридично припинив своє існування.
Польща та країни Балтії тримають далі удар. Угорщина загубилась в тумані російського газу.
Далі після проголошення незалежності було багато викликів і для світу, і для нас. Ми відповіли на це майданами, пробами й помилками, але ніколи не здавалися.
Нашу Незалежність наші західні друзі й партнери підтримали тоді, коли нам було найважче. 24 лютого 2022 року – рівно через 30 років і шість місяців після 24 серпня 1991 року.
І зробили вони це теж чисто з точки зору міжнародного права та тих зобов'язань, які взяла на себе й практично на 90% виконала Україна, так чи інакше дотримуючись західних цінностей у міру своїх можливостей всі 30 років своєї незалежності.
І вони (колективний Захід), а головне – ми, а разом із нами і решта світу, тепер знаємо точно, що Україна – не failed state.
Failed state – це російська федерація, огризок СССР та російської імперії, який змарнував свій шанс на зміни 1991 року.
Бо раби не знають незалежності.
Їх країна невільна і вони звільнитися не хочуть.
Чи буде існувати росія – не знаю. Звісно, як і мільйони українців я маю мрію, щодо майбутнього країни-вбивці, але об'єктивно це справа, в першу чергу, самих росіян. Вони зробили цю війну можливою, і сьогодні ця війна паразитує та живить іхні страхи, підтримує ілюзії та веде їх до закономірної фатальної розв'язки.
Але це їхній вибір. Наша справа зробити так, щоб вони дійшли до фіналу найкоротшим шляхом. ЗСУ точно знають яким. Украінці навіть супутник придбали в поміч, для покращеної навігації.
Україна була, є і буде. Неідеальна. Вільна. Бентежна. Щира. Незламна. Мужня. Цілісна. Яскрава. І Незалежна.
І сьогодні ми захищаємо нашу Незалежність неймовірно високою ціною.
І нехай жоден ворог не має ілюзій – Украіна переможе!
З Днем Незалежності, украінці!
Слава Україні!
Героям Слава!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
