День Гідності й Свободи
З початком повномасштабної війни для нас кожен день є днем гідності й свободи.
Пам'ятаю обидва Майдани.
Зрозуміло, що другий – більше. І не через те, що він ближчий до наших днів у часовому вимірі. А в силу його драматизму. Він став доленосним. І фактично Росія розв'язала проти нас війну саме на Майдані. НЕ Янукович з Азаровим. Вони звичайні московські маріонетки. А саме Кремль і Путін.
Недарма ж на медалях, які вручали зрадникам і окупантам "за возвращение Крыма", вибита дата: 20 лютого 2014 року.
Той день я пам'ятаю погодинно і ніколи його не забуду – доля визначила, щоб і перебував тоді у вирі подій...
Із першого дня після побиття студентів на Майдані 30 листопада 2013 року тоді як народний депутат я узявся захищати учасників тих подій у судах та рятувати від затримання та ув'язнення.
Адже їх не тільки били й калічили, їх намагались залякати, розділити, ізолювати, демонструючи безмежність, як тоді задавалось суддям, влади Януковича.
Після "кривавого Водохреща" 19 січня 2014-го ми не знали, що буде далі, але точно знали, що назад уже вороття немає.
І ось минає 9 років, як українці стали на свій шлях. І я не перестаю пишатися народом, до якого належу сам.
Під час Революції Гідності не раз здавалося, що ось-ось режим застосує зброю і спробує змести наш Майдан за лічені хвилини...
Але щоразу в такі критичні моменти Михайлівський Золотоверхий бив у набат, а кияни попри закрите метро, відсутність громадського транспорту йшли на Майдан Незалежності, щоб стати з нами пліч-о-пліч.
Щось схоже я відчув і в перші дні повномасштабного російського вторгнення, перебуваючи в Києві. Коли кияни масово записувалися в добровольці, брали зброю й ішли займати позиції в лінії оборони нашої древньої столиці.
Мені здається щось схоже відчували й наші далекі предки обороняючи Київ від навали Батия 1240 року. Можливо, таке ж відчуття незламності духу було в наших студентів під Крутами 1918 року...
Але цього разу ми не тільки героїчно боронимося, але й даємо відсіч.
І нас підтримує цілий цивілізований світ.
І з нами одна із найсильніших армій світу – Збройні Сили України.
Боротьба триває.
З Днем Гідності і Свободи!
Слава Україні!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
