"Після нас хоч потоп". Бюджет соціального обману та фінансових маніпуляцій
Саме такою є філософія влади при формуванні державного бюджету на 2026 рік. Фінансово-економічний блок уряду нагадує фокусників на арені цирку, що дістають із циліндру квіти та зайчиків, котрі не потрапляють до публіки. Саме така асоціація найбільше підходить для "хіт-параду" підвищення соціальних стандартів у цьому проєкті бюджету – бо насправді він лише створює ілюзію покращення рівня життя пересічних українців у майбутньому. Але в найближчій перспективі українському суспільству пропонують занурити голову в пащу розгніваному леву з непередбачуваними наслідками. Що я маю на увазі? Потенційна відсутність джерел реального забезпечення підвищених виплат у державній казні – у майбутньому може банально не вистачити грошей. А це своєю чергою, може призвести до колапсу системи публічних фінансів, нездатності держави виконати взяті на себе зобов'язання та соціальних катаклізмів і суспільного неспокою.
Проект бюджету містить Додаток на сімдесят сторінок з детальним описом фіскальних ризиків та їх потенційного впливу на виконання державного бюджету. У широкому діапазоні: від наслідків, спричинених продовженням бойових дій, до ризиків недостатнього рівня або навіть скорочення міжнародної фінансової допомоги. Тобто влада розуміє і усвідомлює небезпеки і все одно вносить такий проект бюджету, сподіваючись на "щасливий збіг обставин".
Можна констатувати, що ми знову стали свідками очевидної непрофесійності влади, "окозамилювання" та провального управління економікою і державними фінансами, що "підвішує на гачок" усю країну і створює величезні економіко-соціальні ризики у найближчі місяці. Країна не потребує рішень у стилі героїв серіалу "Чорнобиль" – коли всі роблять вигляд, що контролюють ситуацію. Нам необхідне комплексне та професійне вирішення актуальних соціально-економічних викликів для економіки зраненого війною суспільства.
На цьому фоні "холодним душем" виглядають результати опитування компанії SOCIS, згідно з якими на запитання про найбільші помилки нинішньої влади перше місце з великим відривом отримала відповідь "розкрадання бюджетних коштів" – так вважають 61,5% опитаних. Для порівняння, "неналежну підготовку до війни" зазначили 46,6%.
Зростання соцвиплат хоч і задекларовано, але фундаментальні проблеми соціального забезпечення не вирішені. Практика економії державних фінансів за рахунок найбільш соціально незахищених категорій громадян буде продовжена.
1. Суттєве відставання реальних доходів найбільш соціально незахищених верств населення від реального прожиткового мінімуму зберігатиметься й надалі. Визначений на 2026 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн) у понад 2,6 рази менший від фактичного розміру прожиткового мінімуму, розрахованого Міністерством соціальної політики України (наприклад, у цінах червня 2025 року це 8 827 грн).
2. Не буде вирішено проблему бідності для пенсіонерів. Уряд закладає збільшення мінімальної пенсії на 234 грн. Згідно з поданим проєктом бюджету, мінімальна пенсія в Україні з 1 січня 2026 року складатиме 2 595 грн. (майже втричі менше вищевизначеного фактичного розміру прожиткового мінімуму). Більше того, відповідно до інформації Пенсійного фонду України, станом на 01.07.2025 в Україні 5,75 млн. осіб отримували пенсії у середньому розмірі до 5 000 грн., що складало 56,1 % від загальної чисельності пенсіонерів.
3. Реальне зростання цін за весь час війни суттєво перевищує довгоочікуване, але одноразове збільшення зарплат бюджетникам та соціальних виплат у наступному році. Це вже завдало реальної шкоди та болісно вдарило по добробуту та базових життєвих потребах багатьох українських родин. Наприклад, починаючи з 2022 року ціни на харчові продукти загалом зросли на +74%. А враховуючи, що незаможні сім'ї витрачають не менше 57% свого бюджету на базові потреби (особливо на харчування) реальна інфляція для біднішої частини населення за чотири роки може сягати 70%. Отже, заплановане підвищення зарплати на 50% для освітян у 2026 році можна розглядати як запізнілу компенсацію фактично понесених домашніми бюджетами втрат.
4. Цікава економіко-юридична конструкція збільшення зарплат учителям. Для цього уряд пропонує створити окрему програму "Підвищення престижності праці у сфері освіти" (код 2211410) із загальним обсягом асигнувань 53,8 млрд. грн. . При цьому загальний розмір освітньої субвенції місцевим бюджетам (код 2211190), за допомогою якої функціонує традиційний механізм виплати зарплати вчителям, залишено без змін у сумі приблизно 103 млрд. грн (на рівні минулого року). Простіше кажучи, впровадження окремої тимчасової бюджетної програми – це гарантія фінансування тільки на один рік: якщо буде добра воля, то її продовжать у наступному році, а якщо ні – то анулюють бюджетну програму та відповідне зростання зарплат освітян (і навіть можуть "забути" помістити це збільшення зарплати в інші бюджетні програми)!
З іншого боку, освітня субсидія для місцевих бюджетів (на них припадає основне навантаження із виплат) – більш стабільний, перевірений та надійний механізм для гарантування виплат підвищеної зарплати вчителям у більш довгостроковій перспективі. Але тут виникає інша проблема. Під час надання проєкту бюджету-2026 уряд порушив вимоги Бюджетного кодексу щодо згаданої освітньої субвенції, і не презентував затверджений обсяг міжбюджетних трансфертів окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів. І тут виникають ризики "ручного розподілу" урядовцями міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами вже після ухвалення Державного кошторису України на 2026 рік, що ставить під загрозу фінансову незалежність місцевого самоврядування. Тобто може бути задіяний "фіскальний батіг для місцевого самоврядування" – "нелояльному" меру не дадуть із державного бюджету необхідні для виплати освітянам кошти.
У поданому урядом проекті бюджету на 2026 рік відсутні реалістичні джерела фінансування видатків
Розрахунки уряду ґрунтуються на тому, що збільшення бюджетних виплат стимулюватиме споживчий попит домогосподарств. Простіше кажучи, більше витрачаємо з бюджету – домогосподарства мають більше грошей, які спрямовуються на купівлю товарів та послуг. Тоді стає економічно вигідним більше виробляти товарів, а отже стимулюється економічне зростання. Проте, за оцінками експертів, така, в принципі, життєздатна та логічна модель економічного розвитку не спрацює в реаліях сучасної України. Чому?
По-перше, катастрофічна залежність публічних фінансів України від фінансової допомоги Заходу. У 2026 році передбачається фінансування загального фонду державного бюджету за рахунок здійснення державних запозичень у сумі приблизно 2,429 трлн. грн, приблизно 83 % будуть зовнішніми запозиченнями. Так, за оцінкою міністра фінансів України, на сьогодні (на бюджетний 2025 рік) сформована ще не забезпечена потреба у міжнародній фінансовій допомозі на 2025 рік у обсязі 8,7 млрд. дол. США. На наступні два роки експерти Нацбанку закладають потребу в зовнішньому фінансуванні обсягом близько 65 млрд. дол. США (35 млрд. дол. у 2026 році та 30 млрд. дол. у 2027-му), з яких приблизно дві третини не мають підтверджених джерел фінансування на 2026-2027 роки.
По-друге, через жорстку, іноді не досить обґрунтовану мобілізацію, та масову еміграцію, відсутні робочі руки для потреб економіки та збільшення ВВП (частково це правдиво і для кількості "гаманців", що знижує позитивний імпульс від витрачання коштів). Також є окремі специфічні риси вітчизняного економічного розвитку, що змушують замислитися над ефективністю витрачання бюджетних коштів та реалістичністю прогнозованого обсягу надходжень до головного кошторису країни.
Нещодавно в.о. голови Державної податкової служби України Леся Карнаух провела зустріч з представниками інститутів громадянського суспільства та бізнес-спільноти. Одна з учасниць зустрічі у Фейсбуці передала цікаву цифру, яку було озвучено на цій зустрічі.
Так, 1400 компаній дають 50% всіх податкових надходжень в Україні. Зазначені 1400 підприємств становлять приблизно 0,093 % від 1,5 млн. існуючих в Україні юридичних осіб (без ФОП). Тобто – увага – менше 1 % від кількості зареєстрованих юридичних осіб забезпечують половину сплачених до бюджету податків! Така велика кількість юридичних осіб може свідчити про колосальний потенціал для ухилення від оподаткування та "сірої" тіньової економічної діяльності. Висновок один: влада не використовує можливості детінізації для наповнення державного бюджету і не здатна ефективно працювати з реальним сектором економіки.
У нашої команди виникає питання, а звідки взялась ця цифра? Її озвучила головна податківиця країни на зустрічі з представниками бізнес-спільноти? Якщо її правильність та достовірність підтвердиться, то ми будемо надалі розбиратись у причинах такої ситуації. Найголовніше, знайти джерела для детінізації, "підказати" фіскалам як наповнити бюджет без зростання податкового навантаження на чесно працюючий бізнес.
За оцінками експертів, у проєкті державного бюджету-2026 заплановано надходження частини чистого прибутку (доходу) та дивідендів від державних підприємств у сумі 70,3 млрд грн, що більше від плану на 2025 рік на 5,1 млрд грн (або на 7,8 %). Такий результат планується досягти переважно за рахунок підприємств оборонно-промислового комплексу та державних банків. Зараз добре відомі стан та фінансові проблеми декількох великих державних компаній ("Укрзалізниці", "Укрпошти"). Це змушує більш критично ставитися до таких позитивних прогнозів. Є ризик, що замість донорів бюджету державні підприємства можуть стати джерелом фіскальних ризиків (потреби витрачати публічні кошти, котрих і так не вистачає).
Враховуючи обмеженість фінансових ресурсів, під час роботи над проєктом державного бюджету на 2026 рік, "Розумна Політика" реагуватиме на першочергові суспільні запити і вимагатиме аудиту ефективності використання публічних коштів.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
