Президентський законопроект про Донбас: режим воєнного стану у мирних містах, без жодних гарантій прав і свобод людини?

Особистий догляд, затримання мирних людей, обмеження пересування дипломатів і консульських працівників, використання житла і проникнення в приватну власність на контрольованій території Донбасу. Такі новації на засіданні Комітету з питань нацбезпеки та оборони були запропоновані в статті 10 законопроекту про забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями N7163.

Особисто прийшов на засідання, щоби захистити свої пропозиції. Дякую членам комітету за роботу та підтримку великої кількості правок, спрямованих на покращення законопроекту. Так комітет врахував мої та багатьох інших депутатів правки про виключення згадки про "досягнуті на міжнародному рівні домовленості", що по суті є тими самими Мінськими угодами, тільки в профіль.

Також вдалося захистити ряд пропозицій, які стосуються освіти, – передовсім про захист переміщених вищих навчальних закладів, які наразі законодавчо прив'язані до періоду АТО, а також фіксація насаджування з боку РФ на Донбасі своїх освітніх стандартів.

Також знайшла підтримку ініціатива щодо скасування судового збору за подачу позову проти держави-агресора, яка на сьогодні він може сягати від 8 тис. гривень. Аналогічна ініціатива була підготовлена фахівцями руху "Сила права" і внесена раніше у вигляді законопроекту N5183 депутатами "Батьківщини". Чекаємо на остаточну редакцію тексту законопроекту.

Нажаль робоча група відхилила мої правки про гарантії збереження громадянства, порядок в'їзду-виїзду осіб та переміщення товарів, дати початку окупації. Також я пропонував змінами у вже прийнятий та пролонгований на рік законі про особливості місцевого самоврядування на Донбасі (де-факто спец статус) скасувати амністію для осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, врегулювати окремі питання щодо "народної міліції", згадка про яку, нажаль, є в нашому законодавстві тощо.

А тепер – найцікавіше. Одну з суперечливих дискусій на комітеті викликала правка 445, подана головою комітету Сергієм Пашинським та секретарем Іваном Вінником.

Коротко про суть. У "районі заходів" з оборони і відсічі агресії РФ в Донецькій та Луганській областях (а це у тому вигляді як прописана правка 445, це може бути вся територія, включаючи підконтрольну Донеччину й Луганщину), дозволяється:

- застосовувати зброю, озброєння, бойову техніку, спеціальні засоби;

- перевіряти у громадян документи, а в разі їх відсутності – затримувати їх для встановлення особи;

- здійснювати особистий догляд, огляд речей, транспортних засобів;

- не допускати транспорт дипломатичних представництв та консульських установ;

- проникати в житлові приміщення, на земельні ділянки, що належать громадянам;

- використовувати автівки, житлові та нежитлові приміщення, які належать громадянам (за їх згодою).

Останній пункт насправді викликає серйозне занепокоєння. Не зовсім є зрозумілим, яким чином буде отримуватися згода людини на проникнення в своє житло, і наскільки процес отримання такої "згоди" буде безпечним і законним для самого власника.

Ще можна було б закрити очі на АРГУМЕНТОВАНУ пропозицію застосування додаткових заходів безпеки та обмеження прав і свобод на території, яка прилягає до лінії зіткнення або КППВ, де кожного дня є реальна небезпека. Але депутати де-факто пропонують встановити режим воєнного стану на Донбасі без жодних гарантій прав і свобод людини і громадянина! І це при тому, що в нас рік тому був прийнятий президентський законопроект про "Про правовий режим воєнного стану", де всі ці питання були врегульовані! Навіщо потрібен цей "воєнний стан light" у мирному Краматорську, Добропіллі, Старобільску чи Сватовому?

Для порівняння відкрив ст.8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", яка наводить перелік допустимих заходів на період воєнного стану. Так, є право перевірки документів, транспортних засобів, огляд житла, але лише з урахуванням обмежень, передбачених Конституцією, яка гарантує кожному право на свободу, особисту недоторканність, недоторканність житла. А це, між іншим, – одні з основоположних прав і свобод людини, а не пусті декларації.

Основний Закон країни (ст. 30) передбачає, що у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Навіть поверховий аналіз правки 445 показує, що вона дещо "розмиває" категорії невідкладності, врятування життя, переслідування злочинця, оперуючи словами "для виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони". Хто дасть гарантію, що такі заходи в момент проникнення до твого житла були дійсно невідкладними, а не "на папері"?

В свою чергу, ст. 8 Закону "Про правовий режим воєнного стану" нічого не говорить про використання житлових та нежитлових приміщень громадян, про обмеження транспорту представників транспорт дипломатичних представництв та консульських установ, вільне без обмеження використання спеціальних засобів. І це при тому, що в цьому Законі мова йде про офіційно оголошений воєнний стан, а не "заходи з оборони, відсічі і стримування агресії"!

Я регулярно буваю на Донеччині і на Луганщині. І не тільки там, де безпекова ситуація не викликає жодних занепокоєнь, а й в найбільш "гарячих точках". Я знаю наскільки важливим та потрібним є максимальне забезпечення безпеки у прифронтовій зоні. Але навіть на перший погляд зміни в статтю 10 викликають досить обґрунтовані приводи вважати, що вона може за потреби стати інструментом тиску, зловживань і досягнення корисливих цілей.

Звертаюсь до депутатів-членів комітету з нацбезпеки й оборони доопрацювати цю статтю таким чином, щоб вона не стала ще одним каменем спотикання, яких вистачає в законопроекті, або повернутися до першої запропонованої редакції.

Звертаюсь до правозахисників звернути увагу на запропоновані зміни до законодавства, та надати висновки щодо доцільності та наслідків таких пропозицій.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.