Ми навчились не соромитись сліз
Сьогоднішній день, звісно, святковим не буде. Хоча рік тому починалось все досить весело. Сьогодні буде емоційно важкий день. Спогади про Майдан не можуть залишити байдужою жодну людину. Ми будемо переглядати фото, відео, старі новини. Будемо плакати. Бо стриматись буде важко. Та й не треба стримуватись.
Важливо, щоб Майдан попри свою трагічність, залишився в нашій пам'яті перемогою. Українцям треба навчитись героїзувати перемоги, а не поразки.
Майдан повинен стати для українських політиків символом неповернення.
Прекрасно було б почати перший день роботи новообраної Верховної Ради зі спільного походу всіх депутатів від Будинку профспілок по Інститутській догори через урядовий квартал до Верховної Ради. Цим же маршрутом міг би рухатись і наступний Президент України на свою інавгураційну промову.
Похід політиків через Інститутську на початку їх каденції має стати символічною традицією і шаною новообраних політиків перед Небесною Сотнею та зобов'язанням перед виборцями.
Хотілось би, щоб і ми з вами через десятки років могли переживати таку ж бурю емоцій, коли згадуватимемо Майдан та Інститутську, яку переживаємо зараз.
Жодне інше місце в Україні не бачило такої кількості відвертих сліз. Ми навчились плакати. Значить ми живемо. Значить ми змінились.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
