Соцмережі стали ефективним інструментом руйнування демократій
Ми часто обурюємось бездіяльністю Фейсбука (як й Інстраграма) щодо дезінформаційних кампаній росіян. Так само ми обурюємось відвертим шкідництвом Фейсбука щодо контенту, який створюють українці (коли вас можуть банально забанити за те, що ви пишете правду про злочини росіян).
Війна в Україні оголила гігантську проблему, про яку раніше говорили лише фахівці у вузьких колах – соцмережі є надзвичайно потужним інструментом впливу на країни. Це інструмент, який може зносити уряди, сприяти веденню воєн, розвертати напрямок розвитку країн.
15 років тому, коли ера соцмереж лише починалась, було багато очікувань, що соцмережі стануть прекрасним інструментом у боротьбі проти авторитарних режимів.
Але всього за кілька років авторитарні режими перетворили цей інструмент на зброю, яка в рази посилює ефективність як цементування влади всередині країн (росія, Угорщина, Словаччина і т.д.), так і здійснення впливу на інші країни (вибори в США, зниження рівня підтримки України в країнах Глобального Півдня, створення нових конфліктів).
Методики, які використовує росія у своїй пропагандистській та дезінформаційній діяльності майже не змінились за останні 40-50 років. Але соцмережі ці методики зробили мегаефективними.
Фактично завдяки соцмережам путін хакнув демократії. Вони на блюдечку принесли йому ключ від задніх дверей свого будинку, через які він заходить всередину, копошиться там, щось тирить, переставляє, підпалює, нищить.
Цю проблему посилює й те, що для таких людей, як Цукерберг, соцмережі – це всього лише бізнес. Він цинічний підприємець. І йому байдуже, чи його бізнес завдає шкоди.
Йому байдуже навіть щодо США.
Чому влада США практично нічого не робить? Невже чиновники у США не розуміють рівня загроз?
Так, дуже часто саме не розуміють. Ми сильно переоцінюємо рівень їхнього усвідомлення ситуації. Так само, як багато хто в Україні не усвідомлював рівня аналогічних загроз років 10 тому.
Переоцінюючи рівень експертності та знань Заходу в цій сфері, ми паралельно дуже недооцінюємо наш досвід.
Україна останні 25 років була таким собі бетелфідом для росії, де вона тестувала, експериментувала і часто ефективно застосовувала свої технології.
Наприклад, поділ країни "на 3 сорти", який відбувся в 2004 році – дуже ефективна технологія, плоди якої ми пожинаємо й через 20 років.
Маючи такий колосальний досвід, у багатьох українців при читанні новин про політичну ситуація в США з'являється думка в голові "Так це ж вже було"! У нас! Але 5 чи 10 років тому.
Коли ми спостерігали за виборами 2016 року в США, то очевидним був факт того, що кампанія Трампа, якою керував Манафорт була калькою з українських виборів 2010 року. Та ж технологія противсіхів. Той же Манафорт, який зробив Януковича президентом 6 роками раніше завдяки цій технології.
Коли ми читаємо заяви кремля, ми розуміємо, до яких аудиторій у Франції, Німеччині чи Південній Африці він апелює, і з якою метою.
Коли ми дивимось за роботою російських мереж ботів у Фейсбуку чи Твітері, ми розуміємо, які задачі вони виконують і як це працює.
Чи треба регулювати соцмережі? Треба. І чим раніше, тим краще. Поки вони не наробили ще більшої біди.
Чи можуть забезпечити ефективне регулювання уряди Європи та США? В мене щодо цього є сумніви. Принаймні зараз.
Україна, зважаючи на свій багаторічний досвід у цій сфері, може бути одним з лідерів процесу.
Для нас це ще й важливо через екзистенційні загрози, і соцмережі в їх нинішньому виді лише посилюють ці загрози.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
