Мідні труби українських спецслужб
Мені шкода і соромно, що на третій рік повномасштабної війни це неочевидно:
Не можна хвалити спецслужби за успішні операції, називаючи конкретну службу та департамент. Це шкідливо і небезпечно.
Небезпека, на диво, йде не від ворога, який буде шукати помсти. Вони і так чудово знають, який департамент за які операції відповідальний, адже мають і агентурні, і кібер- та інші можливості.
Справжня небезпека йде від дисбалансу системи. Публічна подяка викликає залежність. У керівників різних рівнів з'являється спокуса отримати схвалення від суспільства та вищих посадовців. З часом бажання заохочення стає настільки сильним, що впливає на планування операцій.
Інша сторона небезпеки – конкуренція між департаментами спецслужб або між різними спецслужбами. Виникає змагання за увагу, подяку і заохочення від вищого військово-політичного керівництва.
В обох випадках спецслужби починають виконувати не те, що мають, а те, за що їх хвалять.
Медійність спецслужб та окремих розвідувальних органів в Україні – не свідома стратегія, а прикра помилка, за яку ми платимо ціну і яку треба виправити.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
