П'ять речей, які треба знати про оновлену Воєнно-медичну доктрину України

В кінці лютого Уряд оновив Воєнно-медичну доктрину України. За логікою Міноборони, це має стати першим кроком до побудови нової системи, спроможної ефективно рятувати і лікувати поранених, захищати медичний персонал на війні і трансформуватись, зустрічаючи нові виклики.

Є дві головні причини для масштабної системної трансформації. Система управління у попередньому вигляді не передбачала реальної відповідальності того чи іншого офіцера за стан медичної підтримки військових на фронті. Відповідальність була розпорошена між Генштабом, Командуванням медичних сил, медслужбами видів і родів військ, тимчасовими органами військового управління. Така система не давала Міноборони інструментів для керування змінами: проєкти з розвитку медицини, що народжувались у війську, було складно або неможливо впровадити.

А ще дуже сильно змінився характер війни. Перелічувати зміни можна довго, тому достатньо навести декілька цифр: попередня версія доктрини передбачала розміщення медичних активів якомога ближче до "джерела санітарних втрат", тобто поля бою. В умовах kill-zone шириною в 20+ км цей підхід не несе нічого, крім загрози для життя медиків, і фактично відійшов у минуле. Також змінилися форми евакуації. Міністр оборони України Михайло Федоров наводив дані щодо розвитку НРК. Тільки за січень роботизовані платформи виконали більше 7 000 рейсів на фронті, і ця цифра буде зростати.

Тепер ми маємо нову доктрину, і ось що треба знати про неї:

Поранений воїн знаходиться в центрі системи. З практичної точки зору це означатиме, що при ухваленні рішень час, гроші та інші ресурси мають йти на порятунок пораненого воїна, а не на інші (іноді доволі важливі) речі. У зворотному випадку всі переваги від якісного лікування, відновлення, реабілітації тощо будуть отримувати ті, кому пощастило пережити найважчий і найнебезпечніший період – від поранення до евакуації в глибокий тил.

Управління буде в здоровому сенсі вертикальним. Буде побудовано чітку вертикаль: Міноборони – Генштаб – роди і види військ (у тому числі КМС), і кожен елемент буде відповідати за своє. Саме Генштаб координуватиме медичні служби видів та родів військ і медслужби органів управління під час застосування. Поточний варіант, коли спрямування цих важливих органів очікувалось від КМС, порушував ключовий принцип побудови війська – принцип єдиноначальності. Командування медичних сил мало спрямовувати інші командування, але ніколи не мало (і не мало мати) для цього необхідних повноважень.

Кадрова політика в медичній сфері буде відповідати здоровому глузду. Це має прибрати випадки, коли фаховий висококваліфікований лікар опиняється на бойовій посаді, що вимагає не лікувального, а управлінського і бойового планувального досвіду. Або бойовий офіцер з досвідом планування логістики і евакуації відправляється виконувати господарські функції, які йому доводиться вивчати "з коліс". Залучення медичних офіцерів до бойового планування стає обов'язковим, а не факультативним.

Масштабування технологій – тепер і медичне питання. Нікого не здивуєш технологізацією війни, коли мова йде про розвідку і враження ворога. При цьому технологічні інновації в медицині, такі як безпілотні системи і програмне забезпечення, розвивались, але ніколи не були в фокусі державної політики в цій сфері. Зараз, коли Михайло Федоров, Оксана Ферчук і команда будуватимуть технологічні вертикалі і fast-track поширення інновацій, медицина має проактивно включатись у залучення технологічних рішень.

П'ятий пункт найважливіший. Будь-яка доктрина – це великою мірою вектор розвитку та декларація. Правильна декларація є важливим стартом, але критичне значення має якісна і наполеглива імплементація.

Бажаю Міноборони і Генштабу успіху і швидкості в імплементації, закликаю зацікавлені сторони уважно стежити за процесом. Зволікання коштує занадто дорого.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.