Як подарувати 200 тисяч доларів хабарнику. Інструкція до застосування
Нещодавно переглядаючи рішення Кваліфкомісії прокурорів, натрапили на один цікавий приклад того, як в Україні можна стати прокурором-мільйонером і не те, щоб бути покараним за свої проступки, а й продовжувати працювати на посаді. Повірте, ніхто нічого не побачить. Головне дотримуватися всіх нижче описаних інструкцій.
Передісторія: одеський слідчий прокуратури Костянтин Шведчиков своїми діями, можливо, допоміг повернути хабарнику понад 200 тисяч доларів, арештованих судом.
Наш "герой" – слідчий Шведчиков:
Справа в тому, що у вересні минулого року в центрі Одеси правоохоронці затримали головного спеціаліста державної виконавчої служби в Одеській області, якого зловили на 6 тисячах доларів хабаря. Після затримання слідчі провели обшуки, у ході яких знайшли договори на використання хабарником сейфів у двох банках.
І, здавалося б, удача на боці держави – слідчий Костянтин Шведчиков вилучив з одного з сейфів 238 тисяч доларів США. Ці гроші суд арештував. Перемога? Проте на цій ноті починається власне схема. Далі інструкції до її успішного втілення.
Перше, що потрібно зробити – не правильно розпорядитися із арештованими коштами, щоб потім можна було без проблем до цієї помилки апелювати і повернути їх собі. Що і робить Шведчиков. Згідно з законом прокурор мав зарахувати арештовані гроші на депозитний рахунок банку Одеської прокуратури, як гроші, що підлягають спецконфіскації.
Проте він розмістив їх на зберігання до банківської комірки, куди кладуть гроші, якщо вони є речовими доказами, проте ці гроші не були речовим доказом у справі. Це класична схема, яка використовується прокурорами та слідчими для маніпуляції зі статусом майна, знайденого під час обшуків. Саме це потім дозволяє корупціонерам повернути собі все арештоване майно. У разі питань, прокурор звинуватить у всьому суд – який віддав хабарнику майно чи кошти, хоча зроблено це було саме тому, що правоохоронці зманіпулювали зі статусом арештованого майна, що і зробив Шведчиков.
Другий крок: адвокат клопоче про зняття арешту. Своє прохання він обґрунтував тим, що вилучені гроші заробила матір його підзахисного під час роботи в морських портах і закордоном. Чверть мільйона доларів заробила пенсіонерка! Адвокат вже додає, що ці кошти не були речовими доказами, щоб віддавати їх на зберігання до банківської комірки (дивись пункт 1). До слова, часто корупціонери намагаються пояснити свої "брудні" статки тим, що це гроші батьків, які все життя відкладали їх із зарплат.
Третій крок: сказати прокурорам у справі ігнорувати суд. Так, прокурора 5 разів викликали до суду щодо арешту коштів, але він так і не з'явився. Зрештою арешт зняли і понад 200 тисяч доларів повернулися до хабарника. Справу зроблено.
Що цікаво, наш слідчий Шведчиков сам не з чуток знає, як це – мати багатих родичів. Згідно з його декларацією за 2017 рік, він отримав у спадок 1,8 мільйонів гривень, а фактично цілий мясокомбінат. Саме після того, як він вирішив змінити власника підприємства, провівши загальні збори "Єреміївського мясокомбінату", Генеральна інспекція ГПУ поскаржилася на нього до Вищої ради правосуддя за порушення вимог щодо несумісності посад. Остання, однак, порушень не знайшла та закрила справу.
У сім'ї Шведчикових крім власного бізнесу три авто: Volkswagen Passat,Skoda Octavia та Porsche Cayenne. Разом із цим наш прокурор добудовує в Одесі будинок на 300 квадратів і задекларував понад півмільйона готівкою.
Напевне, описана вище схема таки стала прибутковою не лише для хабарника, а й можливо для самого прокурора.
Уявляєте, скільки ще таких схем є в українській прокуратурі? І реформувати її вже не можливо. Її потрібно просто знищити, а більшість її працівників назавжди викинути з правоохоронних органів. Натомість збудувати абсолютно новий орган, набравши туди нових людей. Колись ми це зробимо.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
