Віддати шану Богдану Гаврилишину: мріяти про велике і йти на державну службу

Сьогодні світ прощається з великою Людиною, великим Українцем – паном Богданом Гаврилишином.

Ми познайомились з паном Богданом давно за 7223 км від України.

На схилах Канадського парламенту. Ми були студентами, які думали, що вони дуже круті – працюють з Канадськими депутатами і мають особистий бейджик з фоткою.

А Пан Богдан прийшов у кепці для кемпінгу та кросівках. І замість офіційного рукостискання почав обіймати кожного з нас та жартувати. Хтось злякався обіймів, хлопці зніяковіли і не знали, як реагувати, але атмосфера нашої команди змінилась за секунду)

Це велика людина. Людина, яка сказала мені, щоб я перестала боятись та переживати, і – наважилася мріяти про велике, і – жити. Діяти.

Завжди посміхатися людям і труднощам.

І я ніколи цього не забувала.

У пана Богдана буле щасливе життя.Він умів сміятися, як дитина, не боявся любити по-справжньому і плакати навзрид, вірити у нас з вами та мріяти про Велике.

Не боятися вірити – це найважче...

Я заздрю йому. Я вчуся у нього. Я сьогодні плачу.

Не знаю, чи за своє життя я зможу зробити хоч десяту долю того добра, яке зробив Пан Гаврилишин, але я – наважуся спробувати.

- – -

Богдан Дмитрович постійно говорив одну річ – #МолодьЗмінитьУкраїну.

Для нього це стало – його мотто, його натхненням, його великою мрією та вірою до життя.

10 років він успішно змінював саму українську молодь на краще. Навчав її, підтримував її, показував їй світ. Відправляв українських студентів за власний кошт до Німеччини, Англії, Швеції, Польщі, Канади. Надихав на вивчення досвіду успішних країн та втілення його у нас.

Виділив МІЛЬЙОН доларів своїх коштів на програму для навчання молоді. Частина цих грошей згоріла в ОщадБанку. Він сприйняв це по-філософськи і не відмінив жодної стипендії для наступної групи навчання молоді на той рік.

Пан Богдан щиро вірив у нас з вами. Бо знав – молодь дуже потребує цієї його віри. І за це – віддячить Україні.

ПРИЙШОВ ЧАС ВІДДЯЧИТИ, ДРУЗІ.

- – -

"Еліту можна виховати, – говорив Богдан Дмитрович, – але перевиховати існуючу -навряд чи."

В Україні вперше за роки незалежності з'явилася нагода замінити стару корумповану систему новою через механізм конкурсів на посаді державних службовців.

Наразі тривають конкурси на посади голів районів та областей, державних агентств, а до кінця цього тижня – 28 жовтня – триває прийом документів кандидатів на посади ДЕРЖАВНИХ СЕКРЕТАРІВ восьми міністерств.

Трохи згодом розпочнеться конкурс на посади Державних Секретарів решти міністерств.

І є шанс бути обраним і зруйнувати стару корумповану систему зсередини.

Державний секретар – ключова реформаторська посада в міністерстві, державний службовець, що керує апаратом міністерства та забезпечує якісне виконання реформ.

Зарплата у нього – близько 35 тис. гривень.

Процес подачі документів – дуже простий. Ми його максимально спростили Законом. Після подачі – текст на знання профільного законодавства на комп'ютері, потім ситуативні завдання і публічна співбесіда.

Деталі конкурсу – за посиланням тут.

На сьогодні переважну більшість попередніх конкурсів на топ-посади державної служби вигравали люди системи. І не тільки тому, що конкурси часто нечесні, але й тому, що конкуренція була дуже-дуже низькою.

"Наважтеся мріяти про велике", – казав Гаврилишин. Для більшості з нас в наші 22-23 роки, коли ми познайомились, – це звучало наївно і не для українських реалій.

А тепер звучить – гордо та обнадійливо.І я мрію.

І тому буду просити та переконувати достойних людей подаватися на посади Державних Секретарів, йти на державну службу та у політику, створювати нові команди реформаторів у міністерствах та регіонах, намагатися, наважуватися, програвати, підніматися та пробувати ще і ще.

Нам дуже потрібна Ваша допомога.

Зараз знову є шанс не допустити, щоб на посаду керівників Міністерств прийшли чергові бездумні манекени, які обслуговуватимуть корумповану, гнилу систему вчорашнього дня. І знову є шанс змінити країну. Тож мусимо боротися.

Дякую, пане Богдане!

Світла пам'ять!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.