День у суді Саакашвілі
День у Печерському суді починався звично.
Сто журналістів та активісти і депутатів в одній маленькій кімнаті, як оселедці в банці. Дихати немає чим. Камери на головах.
Заява: Юлія Тимошенко готова взяти на поруки Міхеїла Саакашвілі. "З метою перевиховання", – додає Міхеїл. І сміється.
Саакашвілі в доброму гуморі, посміхається. Суддя каже: "Більшого приміщення у суду немає." "Магазин Рошен більше! Давайте там" – кричить хтось із журналістів.
Дежа вю.
Тільки пан Луценко – зараз з іншої сторони барикад. Його у залі немає. Замість нього – маленький переляканий хлопчик-прокурор, який плутається у статтях.
А у самому кінці залу, біля стіни, мовчки та сумно стоіть Степан Хмара, який все це вже бачив, і не один десяток разів.
- – -
Фінал: Суд відмовив прокуратурі у задоволенні клопотання щодо домашнього арешту. Саакашвілі вільний.
Чому я готова була взяти пана Президента Саакашвілі на поруки?
Тому що знаю його зі своїх студентських часів. Тому що мені пощастило навчатися в тому ж університеті, де навчався пан Саакашвілі – в Інституті міжнародних відносин Національного університету Шевченка. Тому що я пам'ятаю, як ми з друзями організовували зустрічі з паном Президентом та мріяли про швидкі грузинські реформи та грузинську історію успіху в Україні в легкості ведення бізнесу, інвестиціях та новій економічній свободі. На жаль, змушені боротися за кожен см економічних реформ і до сьогодні.
Тому що навіть у страшному сні я не могла уявити, що після Революції Гідності в маленькій кімнаті сумнозвісного Печерського суду пана Міхеїла Саакашвілі, якого Порошенко ще так недавно помпезно запрошував для свого піару на посади та у свою Нацраду Реформ, будуть звинувачувати у "спробі захопити державну владу".
Що відкриватимуть справи по якимсь зв'язкам пана Саакашвілі спочатку з грошами та офшорами Януковича у Краматорському суді, а потім – з грошами Курченка. Що наспіх ці справи підшиватимуть і переписуватимуть.
Що звітуватимуть про "викриття агента ФСБ – Саакашвілі" та його приплічників – всіх опозиційних політичних сил, молодих політиків та активістів громадських рухів і ініціатив, які виходили на мирний протест з вимогою виконати коаліційну угоду самого Порошенка.
...Тому що мені соромно за сам процес, за країну, за генеральну прокуратуру, яка ганьбиться політичними заявами та непрофесійною роботою, за підставні докази, за записи допитів "свідків", які дають свідчення про події, що трапилися на день пізніше! І це у протоколі допиту! І це лише початок (
Тому що вірю, що політичні замовні процеси на телебаченні та з парламентських трибун мають відійти у далеке-далеке минуле.
Тому що знаю, що питання не у Міхеїлі Саакашвілі, а у тому, щоб дати по зубам владі за злочинні методи.
Питання у тому, щоб жодна влада більше ніколи не змогла провести показовий репресивний фейкових судовий процес над опозиційним політиком та посадити його на роки у в'язницю за політичну критику.
Досить.
Забагато Україна за останні 100 років бачила цих політичних процесів, замовних статей, кишенькових журналістів та "експертів" за цукерки, зрадників, перебіжчиків, репресій, сфабрикованих на замовлення справ, підшитих до товстих папок "доказів", порізаних наспіх відео, хлопчиків-прокурорів, які опускають очі, продажних слизняків при владі; та забагато було відчуття того, що це ніколи-ніколи не завершиться.
...Мені фізично боляче бачити поруч із нами у Печерському суді пана Степана Хмару.
Пана Хмару, який все своє життя поклав на боротьбу із репресивною ФСБ-шинною машиною, бачив сотні таких замовних процесів і пам'ятає радянські констабори, і у свої 80 років вимушений знову боротися проти репресій, сидіти у затхлому суді і слухати цю маєчню...!
Невже його роки боротьби привели нас назад по колу...?
Ні. Я не вірю в це! Я вірю, і відчуваю, що Країна змінюється.
Хлопці і дівчата у країні – вже інші.
Вони всі – просто не здатні цього помітити за іх парканами, заводами, банками та телеканалам з теплими ваннами у глазурі.
Та нічого. Ми готові їх у цьому переконувати знову і знову, доки вони не затямлять, що країна змінюється, і їм у цій новій країні зі старими брудними методами – більше немає уседозволеності, і більше немає і не буде місця на політичному Олімпі.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
