ГІРКИЙ ПІСЛЯСМАК МЮНХЕНА
Через добу після звершення Мюнхенської конференції з безпеки – сьогодні о 5 ранку росіяни порушили перемир'я і після масованого артобстрілу перейшли у наступ в районі Золотого та Оріхового.
Обстріл здійснюється із застосуванням всіх видів зброї, включаючи заборонену артилерію калібру 152 мм та міномети 120 мм.
Я нагадаю, що саме в Мюнхені велика група американських, європейських та російських колишніх урядовців та експертів аналітичних центрів – видала заяву, в якій рекомендує "12 кроків для підвищення безпеки в Україні та євроатлантичному регіоні".
Кремль руками колишніх урядовців з 10 країн світу – продовжує дискурс про те, що Росія немає жодного відношення до війни в Україні.
12 ПУНКТІВ і "компроміс"
У документі говориться про "конфлікт в Україні та навколо неї".
Росія, як агресор, звісно, не згадується, Крим не згадується, російські військові не згадуються. Все це поливається соусом з "вам треба говорити", "треба діалог з РФ та компроміс для завершення конфлікту".
Тільки компроміс між "на нас напали та забрали наші території та життя тисяч людей" та "вас не існує, як країни, і ви маєте бути сателітом Путіна" – це напів незалежність, напів суверенітет та напів безпека. Напів існування.
Коли пропонують компроміс під дулом пістолета, між смертю та життям – "повільна смерть на умовах вбивці" – це НЕ є можливим компромісом.
В 12 пунктах говориться про часткові санкції, які мають зніматися, та про необхідність діалогу про нашу ідентичність (!) з Росією, Угорщиною та Польщею. А також про "нейтральність України", яка має мати вільну економічну зону з РФ.
Ганебно, що ці 12 пунктів, в які вбудоване замирення агресора та дискурс про громадянську війну, підписав дипломат Вольфганг Ішингер – який не лише є Головою постійної Мюнхенської конференції з безпеки, але і професором міжнародного права (і має це право захищати) та Модератором від ОБСЄ щодо налагодження мирного діалогу в Україні.
Ще більш ганебно, що ці 12 пунктів підписали 3 українця – Олександр Чалий, Посол та колишній Перший заступник МЗС, Василь Філіпчук – колишній дипломат та Олексій Семений – колишній радник в РНБО (який взагалі був неправильно зазначений серед підписантів, як член РНБО).
Саме українські підписанти – для Москви були найбільш важливими, бо легітимізують всю маячню про підміну зупинення агресора "гуманітарними діями", а санкції – "діалогом" з підконтрольними Росії найманцями.
Наша реакція, як української делегації – була миттєвою.
МЗС також швидко відреагувало на цю ганебну "приватну ініціативу".
Також надзвичайно дякую нашим друзям з США, які дуже потужно відреагували на цю ініціативу. 26 колишніх дипломатів США, урядовці та експерти опублікували свою власну заяву на "Atlantic Сouncil" – звернення до колег, де по поличках фахово розклали кожен з 12 пунктів та запропонували свої. Де абсолютно правильно починають – з базових речей.
Бо, коли бажаєш знайти мир – треба чітко визначити причину війни, сторони війни, агресора та жертву, а не розповідати про "конфлікт в Україні та навколо неї". Все інше – лише намагання затягнути на шиї жертви зашморг.
"Конфлікт в Україні та навколо неї" розпочався, коли російські війська у російській формі, але діючи без ідентифікації знаків, захопили український півострів Крим, а Москва "анексувала" його. Тоді Москва розпочала свою гібридну війну на Донбасі і використала свій масивний дезінформаційний апарат, щоб представити це, як громадянський конфлікт в Україні.
Без керівництва Кремля, фінансування, озброєння (включаючи важке озброєння), боєприпаси, а в деяких випадках – регулярні підрозділи російської армії, не було б "конфлікту в Україні та навколо неї".
12 пунктів були зняті з офіційного сайту Мюнхенської конференції, як і знятий логотип конференції з документу, але потім через день знову повернуті. Потім, за сприяння всієї української делегації та наших міжнародних партнерів – знову зняті. А після конференції – знову повернуті.
Така історія.
Але важливі – ВИСНОВКИ.
Головний урок з цього – це пожвавлення подібних ініціатив, як реакція на дискурс і колишнього, і теперішнього Президента України – про безальтернативність Мінських угод.
Заяви про "безальтернативність Мінська", беззастережна згода на "формулу Штайнмайера", а тепер ще й "спільне патрулювання" – лише заохочують агресора до ескалації напруги, бо, таким чином, Росія сподівається домогтися нових поступок.
СИПУЧІ ПІСКИ
Росія гібридними методами 6 років крок за кроком заманює нас на територію сипучих пісків розмов про "події навколо України", про "діалог" та про "мир" – в час найбільших воєнних наступів на фронті.
Єдина наша зброя – ні кроку не робити до цих сипучих пісків правового невизначення та бажання Європи умиротворити агресора за рахунок нас з вами. Тільки тверда земля, називати речі своїми іменами, вимагати повторення принципів міжнародного права та фактів кожен раз від кожного нашого партнера у ЄС, слово за словом – може допомогти завершити війну.
Війна не може бути завершена, якщо покарання або хоча б осуд агресора не відбувся. Безкарність продовжує вбивати.
Ні перемир'я, ні вибори, ні замороження конфлікту – доки не названий та не покараний агресор – не ведуть до припинення війни. І чим швидше це усвідомлять очільники країни та ми з вами – тим більше у нас шансів залишитися суверенною країною.
Подібні ініціативи у Мюнхені – говорять про те, що наш спільний час – майже сплив.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
