Про інстинкти стаї, комсомол та Разумкова
➡ Ця показова порка Разумкова – це просто огидно.
Сама відставка була передбачуваною, а от те, як вона відбувалася – ні.
Доповідач риторично на виступі питає сам себе, чи зможемо ми після цієї процедури залишитись людьми?
Очевидно, – ні. Бо ефект "стаї" занадто сильний, як і примітивна до чортиків технологія пошуку єдиного ворога.
Вітаю, ви такого ворога знайшли.
Виявляється Дмитро Разумков – єдиний тормоз усіх реформ та саботажник очищення влади. 😂 До цих тез докотилися вже не лише у Верховній Раді, а і Шабуніни та великі борці за реформи. Дуже сумно.
➡ Це – звичайне комсомольське зібрання.
Вождь призначив ворога, і тут у всіх відкрилися очі – і треба активно заклеймити призначеного.
Усі по черзі з піною у рота вирішили вислужитися. Хто більше любить вождя, а хто більше ненавидить Троцького.
⁃ А я ж казав, що Разумков – отстой, – кричить перший.
⁃ А я, я казав це ще раніше! Я ще тоді, коли ніхто, тоді я вже казав, що він все! От! – кричить інший.
⁃ А я ще до призначення знав!
⁃ А я ще до виборів його не любив!
⁃ І я, і я, і я!
Хто не з нами, – той проти нас, і ми його знищуємо.
Такий внутрішній бруд у Парламенті і добивання стаєю колишнього лідера – означає для мене лише те, що Разумков своєю скромною персоною таки має реальні шанси вплинути на рейтинг "Слуги". Подивимось. 🤷🏼♂
Оця ейфорія стаї – це найбільше лякає. Бо парламентська бульбашка абсолютно ефемерне не реальне життя.
➡ Коли є лише одна точка зору наша та неправильна, – це шлях у прірву.
Як дивно, що така кількість молодих людей, які і не бачили ніколи комсомольських зібрань, – їх так радісно дублюють.
Яких ворогів будете шукати далі? Хто далі будет винен у провалах?
Невже історія нічому не вчить? Ворогом зможуть призначити кожного по черзі. Залишаться лише ніякі, тихенькі та пусті.
Риба не помічає воду, в якій плаває, не бачить власного бруду, аж поки не вийде кисень.
Та все-таки знаю, що далеко не всі отримують задоволення від цього бруду. І не всі від нього у захваті.
Сподіваюсь, ваш голос теж буде звучати на вашій фракції, бо інколи навіть один такий голос – здатний повертати до здорового глузду.
І дякую, до речі, тим, хто знайшов у собі сили подякувати вже колишньому Спікеру. Бо це як раз про людське в нас.
➡ Особисто хочу подякувати Дмитру Разумкову.
За це скликання:
• не було жодного переголосування законів,
• не було голосувань по 17 разів, щоб знайти голоси,
• не було кнопкодавства,
• не було голосування законів без обговорень (лише раз за іншого головуючого),
• не було 74 закони за одну ніч, як вимагав Офіс,
• не було театральних вистав, а була – робота та демократичні процедури.
Дякую, що намагалися бути Спікером усього Парламенту, а не Спікером для 1 фракції "Слуги".
Дякую, що намагалися відстоювати незалежність Парламенту, як інституції, і його самостійність на прийняття рішень. (Як би це цікаво не звучало в начебто парламентсько-президентській республіці).
Жаль, що за це подякувати вам не можуть ваші найближчі колеги. І жаль, що Парламенту не вдалося пройти це з гідністю.
Це зробило нас всіх слабшими, і Парламент слабшим.
Але позитив у тому, що маятник, як завжди, хитається у протилежних напрямках, і обов'язково відштовхнеться від цього кута.
📲 Більше й оперативніше пишу в телеграм-каналі "ХРУМка ПОЛІТИКА". Доєднуйтесь!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
