Обов'язок країн світу – діяти, щоб зупинити геноцид в Україні

➡ У Британському Парламенті було презентовано незалежний юридичний звіт щодо порушень Росією Конвенції про геноцид в Україні.

Я разом із Лесею Василенко мала честь взяти участь у презентації цього звіту та дискусії по ньому.

Звіт уже був презентований онлайн депутатам українського парламенту. І, вважаю, що він буде одним із незаперечних, важливих юридичних доказів по тому, що:

1. Росія здійснює геноцид українців і порушує норми Конвенції

2. Росія мала намір здійснити геноцид, підбурювала до нього і готувалась до нього ще з 2014 року як мінімум

3. Ризики здійснення геноциду були абсолютно очевидні з 2005 року у діях РФ, її високопосадовців, публічних заяв тощо

4. Країни-сторони конвенції мали і мають незаперечний обов'язок перешкоджати здійсненню геноциду і обов'язок ДІЯТИ з того моменту, коли вони дізналися про серйозний ризик геноциду

➡ Звіт "An Independent Legal Analysis of the Russian Federation's Breaches of the Genocide Convention in Ukraine and the Duty to Prevent" зроблений двома центрами – Інститутом стратегії та політики New Lines та Центром прав людини Рауля Валленберга.

Величезне дякую за роботу Йону Даймонду, Джону Пакеру, Еріну Фаррел Розенберг та іншими професорами світових університетів.

Презентував звіт – доктор Азім Ібрагім, директор зі спеціальних ініціатив Інститут стратегії та політики "New Lines" Вашингтон, США.

На нашій дискусії були присутні депутати британського парламенту та Палати Лордів, експерти та держслужбовці, які займаються питаннями визнання геноциду у Великобританії, (бо на сьогодні Уряд Великобританії вважає, що подібне визнання може йти лише слідом за судовим рішенням, що абсолютно не передбачає Конвенція, і про що ми декілька разів зазначали).

Модерував нашу дискусію – новий голова групи-дружби Парламенту Великобританії з Україною Роберт Дженрік.

А також – в аудиторії були студенти-українці різних університетів Великобританії, із якими особливо приємно було поспілкуватись. І декілька найближчих євпооптимістичних друзів, які допомогали в цій непростій роботі.

➡ Надаю посилання на звіт на 7 мовах.

Звіт точно буде корисним не лише для доведення факту геноциду і стимулу для інших країн для його визнання (а на сьогодні геноцид визнали 7 країн), а й для чіткого встановлення наміру РФ та її посадовців здійснити геноцид українців, і – обов'язку всіх країн, які є підписантами Конвенції, перешкоджати геноциду прямо зараз.

Перешкоджання та обов'язок ДІЯТИ трактується дуже широко.

Це означає і:

- посилення санкцій,

- негайна відмова від російських ресурсів і оплати за них – інакше кожен заплачений рубль вважається фінансуванням геноциду та підготовки до його наступних елементів

- повна ізоляція Росії з міжнародної економіки та міжнародних ринків і усіх сфер життя для попередження та зупинки злочину,

- здійснення усіх дій для допомоги Україні – в тому числі максимальне постачання зброї для захисту, оскільки навіть ризики здійснення геноциду та підбурювання до нього треба зупиняти будь-якими можливими засобами.

➡ Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього – перший юридичний документ, який кодифікував геноцид як злочин, і був прийнятий Генасабмлеєю ООН у 1948 році.

Стаття 2 Конвенції визначає геноцид як "навмисне намагання повністю або частково знищити групу на основі її національності, етнічної належності, раси чи релігії", як то:

- вбивство членів цієї групи;

- нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам такої групи;

- навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи;

- дії, розраховані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи;

- насильницька передача дітей цієї групи іншій групі.

У Статті 3 Конвенції про геноцид йдеться про те, що – пряме та публічне підбурювання до скоєння геноциду є окремим злочином, незалежно від того, чи призведе воно до геноциду, чи ні.

Усі ці злочини Росія здійснювала та продовжує здійснювати в Україні. І мені точно не треба зараз доводити вам ці факти, ви їх добре знаєте.

➡ Я ж у своїй промові більше концентрувалась на тому, що намір здійснити геноцид був очевидний, відповідно до міжнародного права, ще з 2005 року.

І особливо став очевидним у 2014, коли в постах топових чиновників Росії та ідеологів російської "національної ідеї" з'явилась історія про так званого розіп'ятого хлопчика.

Усі ми пам'ятаємо цю маразматичну пропаганду. Але цікаво, як вона набувала поширення.

У 2014 році – російський "Перший канал" показав звернення жінки, яка говорила, що на власні очі бачила, як українські військові у Слов'янську розпинали 6-річного хлопчика. 🤦🏽♀

Пізніше цю абсолютно дику й нічим не підтверджену пропаганду розмістив на своєму сайті Олександр Дугін, ідеолог російського "націоналізму" та людина, яка будує для Путіна ідеологічну рамку.

Із його сайту – це далі забрав російський державний "Перший канал", та інші канали.

Немаючи жодних доказів і отримуючи такий розголос, "Перший канал" потім був вимушений вибачитись і зняти цю новину. Але, звісно, росіянам про це вже не повідомили.

Це була пряма історія дегуманізації українців, яка тривала з 2005 року, і таких прикладів можна навести безліч.

Українців "звинувачували в дзеркалі", тобто в усіх можливих злочинах, які зараз росіяни здійснюють самі в Україні, і в усіх можливих злочинах, які здійснювались проти росіян під час Другої світової війни – для створення образу "ворога" та "нелюда" з українців, як цілої нації. Нас навмисне дегуманізували роками.

Наступний крок, після дегуманізації та образу ворога, був – створення наративу на знищення цього ворога повністю, як націю. Та заперечення загалом існування нашоі держави, нації, мови, культури, історії.

РФ працювала системно над підготовкою та підбурюванням власного населення до геноциду. І міжнародне суспільство мало вже тоді зупиняти подібні дії та перешкоджати їм.

Таких прикладів і доказів можна знайти безліч у:

- телеграм-каналах Медведева, який прямо говорить про ненависть до української нації "я іх ненавиджу, і буду знизувати";

- більше, ніж 16 промовах Путіна, де він говорить про знищення ворога, як цілої нації, і заперечує існування України;

- заявах Патріарха Кирила про українців, як про ворогів і нацистів,

- на кожному шоу національних телеканалів Росії та

- багатьох публічних промовах депутатів та високопосадовців РФ, які ми фіксуємо.

Це чітко вказувало на намір здійснити геноцид, підбурення і підготовку до нього, що вже мало викликати обов'язок країн зупиняти потенційний геноцид.

➡ Тоді як в Сребрениці геноцид відбувся надзвичайно швидко, і 7 тис. боснійських хлопчиків та чоловіків було вбито за буквально лічені дні, країни могли говорити, що вони не були до цього готові й не могли зупинити цей геноцид.

➡ Уже в Руанді 800 тис. тутсів убили протягом 100 днів.

І, на жаль, міжнародне співтовариство теж не змогло це зупинити, хоча це тривало 100 днів.

➡ В Україні намір здійснити геноцид, як ми бачимо, відбувається з 2004-2005 років, і перейшов до прямого підбурювання та підготовки з 2014.

І здійснюється з 2014 року, перетворивши міжнародне право на нікчемне за останні більше 100 днів.

Отже, міжнародне співтовариство має зробити все для того, щоб зупинити триваючий геноцид, і зупинити його ризик, підбурювання до нього та подальшу підгтовку і здійснення.

Це намір країн ДІЯТИ усіма доступними методами. Юридичний обов'язок і людський.

Маємо зробити все, щоб заклик "ніколи знову" нарешті став реальністю.

Будьте сміливі, як українці.

Ми – на порозі нової безпекової архітектури світу. І починається вона з України.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.