Заангажувати мистецтво
Люко Дашвар в інтерв'ю ототожнює "робити свою справу" та "громадянську позицію". Відтак письменник і художник пишуть, музиканти грають – і всі при цьому виражають свою громадянську позицію.
Я не прихильник ототожнення мистецтва та політичних світоглядів. Тексти Кнута Гамсуна чи Гюнтера Грасса ніколи не стануть гіршими, так само – філософські есеї Еміля Мішеля Сіорана (він же в російському перекладі – Чоран) чи Мірча Еліаде.
Мені тут ближча думка "вчительки лихослів'я" Авдотьї Смірнової: "Как только искусство начинает "пасти народы", оно перестает быть искусством, и становится либо проповедью, либо бредом". Або тези геніального Павла Лунгіна, висловлені під час інтерв'ю з Познером (фрагмент, наприклад, тут ).
Хоча на тлі сучасного українського пейзажу виникає величезна спокуса прийняти засади art engagé. Та й нинішня вітчизняна літературна вища ліга регулярно дає підстави думати, що саме в цей бік потроху нахиляються митці. Колонки, інтерв'ю, коментарі – всі про або про Гаранта, або про ВР, або про Кабмін і тощо. Виникає стійке враження, що українські письменники навчилися будь-яку тему повертати на навколополітичну орбіту.
Навчилися – добре. Говорять про сучасні кошмари та параною – прекрасно. Хочуть заангажувати мистецтво – хай.
Але в такому разі дозвольте запитати. Чому в сьогоденній і направду "мрачній" Україні немає митців рівня Маяковського, Пікассо, Жаррі, Арто, Ейзенштейна, Вєртова, Пітоєва, Дягілєва? Де філософи польоту Марінетті? Де новий футуризм?
Параноїдальний плач Ярославни про гроші на культуру та згортання всього правдиво "україншького" тут не спрацюють. Arte povera та Бенксі – як мінімум достойний доказ того, що самими лише грошима мистецтва не зліпити.
Як іти вперед? Треба згадати щось таке з Маяковського:
Господа!
Остановитесь!
Вы не нищие,
вы не смеете просить подачки!
Нам, здоровенным,
с шаго саженьим,
надо не слушать, а рвать их -
их,
присосавшихся бесплатным приложением
к каждой двуспальной кровати!
Их ли смиренно просить:
"Помоги мне!"
Молить о гимне,
об оратории!
Мы сами творцы в горящем гимне -
шуме фабрики и лаборатории.
Але поки що ніхто з сучасників нічого такого не написав.
