Сором
В Україні якось звикли розмахувати словосполученням "Небесна сотня" без приводу. Всі ці "хіба за це вмирала Небесна сотня" в багатьох дискусіях замінили аргументи логіки.
Поруч із цим є люди, що без жодного дискомфорту використовують "Небесну сотню" для в міру чесного заробітку. Однією рукою вони благоговіють перед подвигом, а іншою рукою – крадуть чужу власність.
Наприклад, видавництво "Букрек", яке видало книжку "Небесна сотня. Антологія майданівської поезії", що дуже добре продалася на Книжковому Арсеналі та не менш добре продається в українських книгарнях.
В цій книжці є крадені ілюстрації – не просто крадені, а навіть не підписані. А також, як казали мені поети, крадені тексти – без оформлення стосунків у вигляді договору. І тексти не просто крадені, а, як люди казали, подекуди переписані та редаговані без узгодження з автором.
Я сподіваюся, що ілюстратори та поети будуть судитися з видавцем і-або упорядником. І для людей із короткою пам'яттю нагадаю, що це не перший і не другий подібний випадок інтелектуальної крадіжки в українському книговиданні.
Але це таки перший випадок, коли іменем невинно розстріляних людей називають книжку крадених текстів і картинок.
Нижче фото Марисі Рудської, де видно роботу Марисі Рудської – але без жодного підпису.
Порівняйте з оригіналом:
І ось вихідні дані книжки. На жаль, руки не дійшли сфотографувати сторінку зі змістом. Нині сфотографую і додам сюди фотографію – нехай поети мають змогу перевірити, наскільки очікуваною є їхня участь у цій антології.
Завдяки Ользі Гончар, яка надіслала мені світлини, тепер маю фотографії змісту. Дорогі автори та авторки, шукайте себе і згадуйте, чи давали дозвіл на публікацію, і чи підписували угоду з видавцем.
Мені якось соромно знати, що в Україні є такі книжки.
П.С. Чимало людей і ботів у коментах пишуть, що ця проблема не є часі. Так от, я особисто впевнена, що боротьба з невіглаством і звичкою тирити все, що погано лежить, є завжди на часі.