Чиновників у нашій державі стає все більше, а тих, хто виробляє ВВП, – все менше
Загалом я не поділяю оптимістичних настроїв уряду щодо ситуації в промисловості. На жаль, правила гри для бізнесу не змінилися, вони не стали прозорими. Ні для кого не є новиною, що в країні широко поширена корупція. Кожного року змінюються податки. І, на жаль, податковий прес збільшується.
Одночасно сировина для харчової промисловості стає все дорожчою. Особливо це відчутно цього року, коли ціни на зернові на світовому ринку зросли і окремі галузі харчової промисловості відчувають дефіцит. В Україні ціни також продовжують рости. Порівняно з минулим роком вони піднялись у 2 – 2,5 рази.
Щодо питання квотування експорту зерна: може це змінити ситуацію чи ні? Відповідь одна. Україна вступила до СОТ і повинна дотримуватися правил торгівлі цієї організації. З рядом країн ми маємо угоди про зони вільної торгівлі. Яке тут може бути квотування? Зрозуміло, що це тимчасове явище, яке суперечить нашим угодам. Якщо ми підписуємо міжнародні угоди, то повинні їх дотримуватися.
Повернемось до податкової політики, яка сьогодні спрямована проти підприємців і проти реального сектору економіки. Візьмемо такий приклад. 27 квітня цього року Верховна Рада внесла зміни в закон щодо функціонування акціонерних товариств. А таких підприємств в нашій державі майже 34 тисячі. Уряд провів цей Закон через Верховну Раду, і парламент зобов'язав акціонерні товариства від свого чистого прибутку сплатити 30% дивідендів. Зрозуміло, що це є втручанням у роботу акціонерних товариств, це є обмеженням їхніх прав.
Люди, коли засновували бізнес, обирали саме цю організаційну форму. І в даному випадку ці товариства обмежені в свободі рішень. Хіба можна зобов'язати директивно товариства виплачувати 30% від прибутків на дивіденди? Адже, як правило, ці товариства накопичують кошти для того, щоб розвиватися. Вони мають певні зобов'язання перед кредиторами. Уявіть собі, в умовах жорсткої фінансової кризи, яку переживає світова економіка, ухвалюються такі непродумані рішення.
Однак чомусь ніхто не шукає альтернативного виходу з цієї ситуації. Уряд свої лозунги має впроваджувати в життя. І рішучіше повинний боротися з діями, які заважають нормальному функціонуванню економіки в Україні. Адже, як відомо, Україна посідає одне з останніх місць у світі щодо умов функціонування економіки. І це не додає нам авторитету. Для того, щоб побудувати підприємство, доводиться роками збирати різні дозволи, яких із кожним роком стає все більше. Це обмежує можливості економіки в цілому. І такі явища найбільш характерні для промисловості. Зміни правил гри, законодавчих актів, оподаткування гальмують розвиток. У цій ситуації необхідно дотримуватися закону "Про систему оподаткування", який забороняє протягом фінансового року збільшувати податки. Але на практиці цей закон завжди ігнорується всіма урядами, незалежно від політичного забарвлення.
Як правило, влада заявляє, що податковий тиск спрямований на збільшення бюджетних надходжень, що це тимчасовий захід і т.п. Зараз вже добралися до малого бізнесу, що створив мільйони робочих місць в країні і дав раду сам собі без допомоги держави...
Чиновників у нашій державі стає все більше, а тих, хто виробляє ВВП, – все менше. І ми знаємо, що сьогодні значна частина активного населення змушена працювати за кордоном. Натомість у державі все менше і менше створюється робочих місць. І це не прикрашає в цілому ні Уряд, ні Верховну Раду.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
