Історична правда – зброя України у боротьбі з кремлівською пропагандою в інформаційній війні

За повідомленням Центру протидії дезінформації РНБО, російський диктатор Володимир Путін готує для зустрічі з Президентом США Дональдом Трампом на Алясці певні "історичні матеріали". Мова про географічні карти, які, за задумом Путіна, мають довести Трампу, що Україна нібито "штучна держава", сформована за рахунок територій інших країн. Це начебто має виправдати військову агресію кремля проти України та претензії РФ на українські території". (https://www.pravda.com.ua/news/2025/08/14/7526128/index.amp)

Історичні фальсифікації, подібні до "матеріалів", підготовлених Кремлем для зустрічі з Президентом США, наочно підтверджують, що переписування історії залишається ключовим інструментом його гібридної агресії. Саме у цьому контексті я в інтерв'ю французькому виданню Le Diplomat розповів, які кроки Україна повинна робити, щоб ефективно протидіяти подібним інформаційним атакам як всередині країни, так і на міжнародній арені.

LD: З 2014 року Росія веде дуже активну інформаційну війну проти України. Які інструменти Україна повинна використовувати в першу чергу для протидії цій пропаганді всередині країни та за її межами?

Ігор Смешко: Неоголошену, насамперед інформаційну війну, притому не лише проти України, але й проти "колективного Заходу", Росія розпочала ще з 2005 року. Кремль не пробачив Україні поразки свого ставленика Януковича на президентських виборах 2004 року. Він відкрито звинуватила у цьому США і країни Заходу, а сам Янукович і його оточення звинуватили у своїй поразці тодішнього президента Кучму і протидію СБУ. Цю неоголошену війну від самого її початку Росія повела у гібридній формі. Спочатку таємно, підривна війна російських спеціальних служб, без прямого застосування воєнної сили. Україна і країни Заходу вже відтоді були атаковані в інформаційній, політичній та економічній сферах.

Українська і західні розвідки, а також військово-політичне керівництво країн Заходу вирішили не помічати агресивність Кремля і початок психологічної підготовки населення Росії до відкритого протистояння із Заходом. Причини на це були різні. Але час на підготовку для успішної відсічі військовій агресії проти України ми почали втрачати ще 20 років тому. На жаль, відтоді жодних стратегій протидії Росії вироблено не було. Як і не було вжито необхідних заходів із зміцнення армії, доозброєння, посилення ВПК і психологічної підготовки суспільства до оборони від можливого нападу.

Більш того російській пропаганді було дозволено без перешкод діяти на інформаційному полі не лише в Україні, але й в країнах Заходу. Фальсифікація історії, приватизація перемоги у Другій світовій війні, "дияволізація" демократій "колективного Заходу" і створення міфів про "український нацизм" – стали першою зброєю Кремля в інформаційній війні. За майже десять років до переходу Росії до військової агресії проти України.

Причому саме фейкова історія стала важливою зброєю у спробі президента Путіна знищити Україну (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/6570980a0c66c/). Для прикладу моя невеличка книга "Нариси з історії України", яка була перекладена європейськими мовами, у тому числі на французьку, викликала істерику на російських федеральних телеканалах і була там названа спеціальною інформаційно-психологічною операцією проти Росії (https://sylaichest.org/kremlivski-propagandysty-zanepokoyeni-poshyrennyam-narysiv-z-istoriyi-ukrayiny-za-avtorstvom-igorya-smeshka/).



LD: Переписування історії є вектором легітимізації політики Кремля. Як Україна може відповісти на цю інструменталізацію історії, не потрапивши в пастку спрощеної контрпропаганди?

Ігор Смешко: Ви абсолютно праві. Російська пропаганда активно фальсифікує і приховує історичні факти. Вона поширює псевдонаукові теорії з метою виправдати вторгнення в Україну, геноцид українців і спроби знищення української нації та державності. Використання Кремлем фальшивих історичних наративів заслуговує набагато більшої міжнародної уваги, ніж отримує зараз. У цьому плані показовою є критика Генерального Секретаря НАТО Рютте на зустрічі з президентом США Трампом щодо того, що Росія відправила на переговори у Стамбул не "серйозних людей" на чолі з головою делегації "якимось істориком" Мединським.



Про те, що ще з часів Російської імперії їй багато що вдалося зробити з приховування власної історії і свого походження та фальсифікувати історію Русі‑України, свідчить кар'єрний дипломат і багаторічний посол США в Україні Марія Йованович. Вона визнала, що американський істеблішмент, який навчався у кращих учбових закладах США, на час розпаду СРСР нічого не знав про історію України. Білий Дім десятиліттями дивився на Україну крізь призму пріоритетних відносин із Кремлем і керувався його міфічними історіями про Росію і Україну, вигаданими московською історіографією і пропагандою.

Навіть у наші дні багатьом на Заході залишається невідомою тисячолітня історія України та її прадавнього європейського народу. Сучасна Україна жодним чином не є "молодшим братом" Росії. Зовсім навпаки – це сучасна Росія виникла з колишніх васальних земель середньовічної держави Русі з центром у стародавньому Києві, столиці сучасної України. До захоплення цих земель у ХІІІ ст. монголами саме із тодішнього Києва на його васальні землі прийшли і християнство, і елементи європейської культури та державності – а не навпаки. Москви як міста у ті часи просто не існувало, як не було і окремої Московської держави. Наприклад, золоті монети карбувалися у Києві ще у Х столітті, а в Московії – лише починаючи з XVIII століття (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/684be007552ae/).

Русь‑Україна ще від часів середньовіччя була для Європи щитом від азійських завойовників. Її великі князі і королі були родичами практично усіх монархів Європи. Московія, як незалежна держава, з'явилася у XV столітті – на уламках монгольської імперії Чингизидів. До того часу вона була улусом Золотої Орди. Нинішню війну Росії проти України цілком справедливо можна вважати черговою спробою новоординського завоювання Європи.

Сьогодні мало що можна зробити для дезомбування і зміни громадської думки в Росії. Але потрібна більш ефективна боротьба проти російської історичної пропаганди і дезінформації на Заході. Яка робить спроби делегітимізації боротьби України і її народу за свою ідентичність і виживання. Це може призвести до зменшення підтримки Заходу в момент найбільшої потреби України. Що безумовно стало би трагедією не лише для України, але й для усього західного світу.

Настав час істини. Європейці мають нарешті зрозуміти, що справжня мета війни, розв'язаної Росією проти України, – це встановлення російського контролю над усією Європою. Це стало відомим з розсекречених матеріалів США, зокрема – із стенограми розмови президентів США Клінтона і Росії Єльцина, яка відбулася під час їхньої зустрічі у Стамбулі 19 листопада 1999 року. Тоді Єльцин відверто просив Клінтона: "просто віддай Європу Росії". Далі діалог містив наступне:

Єльцин: "США не в Європі. Європа має бути справою європейців. Росія – наполовину Європа, наполовину Азія.

Клінтон: Тобі потрібна й Азія?

Єльцин: Звісно, звісно, Білле. Зрештою, нам слід буде домовитися про все це.

Клінтон: Я не думаю, що європейцям це дуже сподобається.

Єльцин: Не всім. Але я – європеєць. Я живу в Москві. Москва – це Європа, і мені це подобається... Ти можеш узяти всі інші держави у світі й забезпечувати там безпеку. А я візьму Європу й забезпечуватиму її безпеку. Добре, не я, а вся Росія... Білле, я серйозно. Віддайте Європу самій Європі. Ніколи Європа не почувалася так близько до Росії, як тепер, хіба що за винятком Афганістану і Пакистану...".

Інформаційний потенціал правдивої історії Русі‑України має потужну основу для руйнації кремлівських міфів. Те, що найбільша у світі євразійська країна робить спроби не лише привласнити чужу історію і національну ідентичність, вкравши їх у свого європейського сусіда, але й приховати власну, переважно авторитарно-азійські складову, має бути викрито і названо своїми іменами. Це має бути стратегічним завданням для усіх органів державної влади України.

А одним із важливих кроків для перехоплення ініціативи в інформаційній війні проти Росії має стати поширення у світі сучасної національної ідеї України, яка повинна довести історично-культурну відмінність українського і російського народів та їхніх прагнень у будівництві своїх держав. Як приклад, той варіант національної ідеї, який було сформульовано у 2018 році і який відображає національно-духовні та історично-культурні орієнтири українців, сформовані за історію розвитку нашого народу. У трьох вимірах – духовному, соціально-економічному і державоутворюючому ("Essais sur l'histoire de l'Ukraine", Ihor Smechko, https://www.amazon.fr/ESSAIS-LHISTOIRE-LUKRAINE-Ihor-Smechko/dp/9664418102):

1. Бог, Свобода, Сім'я і Україна – завжди були і залишаться найвищими духовними цінностями Українського Народу;

2. Культура, Наука, Земля і Власність, яка є справедливо і збалансовано розподілена між громадянами і державою – будуть одвічно кормити Україну;

3. Виборність, Соціальна Справедливість, Законність і Армія – будуть завжди захищати права українців на життя, свободу і щастя та боронити соборність і незалежність Української Держави.

LD: Ви самі публікували праці та есеї з історії України. Як Ваш історичний погляд допомагає зрозуміти нинішню ситуацію та сприяє захисту української ідентичності?

Ігор Смешко: Сьогодні Кремль активно фальшує історію, поширює пропагандистські, псевдоісторичні теорії, основою яких є твердження, ніби українці і росіяни є "одним народом" і у них "єдина історія", а отже війна між Росією і Україною – "внутрішня сімейна справа" (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/6570980a0c66c/).

Москва намагається виправдати свій злочин проти України, українців і Людства. Приховати правду про напад на Україну, анексію 20% її територій і своє намагання знищити українську націю і державу. Це без перебільшень спроба геноциду одного із найстаріших народів Європи, з привласненням його історичного імені, документів про походження, його земель та природних ресурсів. Окрім того, крізь призму фальшивих історичних фактів Росія не лише зомбує власні народи, але й веде інформаційну війну на Заході. Мета – дезінформація західних виборців і блокування підтримки України їхніми урядами у її боротьбі з агресором.

Незважаючи на те, що мене можна вважати технократом і я пишаюсь тим, що майже 30 років є професором системного аналізу і синтезу складних технічних систем (в галузі проектування систем наведення високоточної зброї), історія була моїм першим (як і математика) "шкільним коханням".

Невеличка і компактна книга "Нариси з історії України" була видана мною як відповідь на інформаційну війну і на спеціальні інформаційно-психологічні операції, які наразі активно проводить Кремль. Вона була складена з окремих публікацій на історичні теми, які публікувалися, починаючи з 2010 року. Книга витримала три видання українською мовою і наразі переведена англійською, французькою, болгарською і російською мовами. Стала бестселером у світовій мережі "Амазон" (https://www.amazon.com/Essays-history-Ukraine-Ihor-Smeshko-ebook/dp/B0CK76TTY3). Найближчим часом вона вийде німецькою, іспанською і польською мовами.



Презентації книги відбулись у низці парламентів і на багатьох книжкових ярмарках країн Заходу. Зокрема, презентація її перекладу болгарською мовою у парламенті в Софії, за кілька днів до голосування щодо можливої урядової кризи, цілком очевидно допомогла запобігти появі у дружній нам країні "антиукраїнського синдрому", на кшталт Угорщини і Словаччини. Цій презентації передували також мої численні інтерв'ю на тему правдивої історії України на основних телеканалах Болгарії.

До певної міри ця книга є своєрідним антидотом у боротьбі проти нової російської імперської ідеології, проти фальсифікацій історичної правди. Вона є, по суті, одним із засобів протидії російській інформаційній війні і активним ІПСО з боку Кремля – спрямованим як проти України, так і проти Заходу. А ще – прикладом публічної дипломатії, "м'якої сили" і контрпропаганди на полі бою в інформаційній війні проти Кремля. Про важливість останнього нещодавно мужньо заявив директор французької зовнішньої розвідки (DGSE) Ніколя Лернер.

Він першим з керівників розвідувальних служб НАТО відкрито визнав, що "Росія ідеологічно готовить можливу воєнну операцію" проти НАТО. І ця загроза є екзистенційною для всієї Європи. Базою для цієї загрози є новоімперська антидемократична ідеологія Кремля, яка грунтується на хибному уявлені Світу, фальсифікації історії і, можливо, бажанні завершити те, що не вдалося зробити Золотій Орді у ХІІІ столітті. Роз'єднати і підкорити Європу та нав'язати її народам, як новим васалам, диктаторські форми правління азійського походження. Чи не нагадує цей сценарій симпатії і поведінку навіть певних країн ЄС, які фактично підтримують Росію у війні проти України?...

У "Нарисах з історії України" є також окремий розділ, в якому сформульована сучасна національна ідея України, а також три основних закони будівництва демократій в сучасних умовах. Що, як вважаю, може стати основою для стратегії відновлення України після війни і для її подальшого розвитку як самодостатньої, економічно і військово сильної України – одного із наріжних каменів Європейської безпеки у ХХІ столітті.

Оригінал інтерв'ю французькою мовою: https://lediplomate.media/2025/08/grand-entretien-colonel-general-ihor-smechko-partie-1/roland-lombardi/monde/russie-et-ukraine/

https://lediplomate.media/2025/08/grand-entretien-colonel-general-ihor-smechko-partie-2/roland-lombardi/monde/russie-et-ukraine/

Українською: https://sylaichest.org/igor-smeshkostrategiya-vyzhyvannya-i-myru-yevropy-ta-rol-ukrayiny-interv%ca%bcyu-dlya-franczuzkogo-vydannya-le-diplomate-chastyna-1/

https://sylaichest.org/narysy-z-istoriyi-ukrayiny-knyga-shho-rujnuye-imperski-mify-kremlya-u-prodazhu-v-knyzhkovomu-magazyni-yakaboo-v-golovposhtamti/

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.