Відповідь С. Лаврову, або чому Будапештський меморандум є ключем і єдиною можливою платформою для відновлення системи міжнародного права і правопорядку. Альтернатива – невідворотність сповзання у Третю світову війну
"Система міжнародного права підтримується завдяки взаємному визнанню засад та принципів, які, незалежно від їхніх метафізичних першопричин, на практиці діють як правила гри. Промовисте твердження pacta sunt servanda (лат. "договори повинні виконуватися") фактично містить в собі твердження, що цілісність системи ґрунтується виключно на волі до сумісної участі у спільній грі. Як тільки одна зі сторін перестає дотримуватися правил, руйнується вся система міжнародного права (хай навіть тимчасово)."
(Йоган Гейзинг, нідерландський історик і філософ)
26 жовтня 2025 року в інтерв'ю угорському Youtube-каналу "Ультраханг" глава МЗС РФ Сергій Лавров заявив: "Там (у Будапештському меморандумі) йдеться про те, що Україна, так само як і інші колишні радянські республіки, які відмовилися від ядерної зброї, отримає гарантії, які ядерні держави надають неядерним державам. Ось і все. Це все. Ці гарантії говорять, що ядерна зброя не буде використана проти неядерних держав, які є учасницями Договору про нерозповсюдження ядерної зброї". (https://www.pravda.com.ua/news/2025/10/26/8004537/).
Ні це не все. Російський міністр традиційно лукавить, приводить вибіркові факти, приховує правду і маніпулює нормами міжнародного права. Правда ж полягає у тому, що поряд із гарантіями ядерної безпеки, Україні, згідно статті 2 Меморандуму були надані й наступні зобов'язання: "Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України..." А для вирішення питань із порушенням гарантій і зобов'язань, згідно цього міжнародного договору була визначена й платформа для дипломатичного врегулювання і переговорів країн – підписантів. Згідно статті 6: "Україна, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки будуть проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов'язань". Тобто, розширення формату можливе, до Меморандуму відразу приєднались Китай і Франція, але звуження за рамки країн – підписантів – ні. Якщо мова йде стосовно виконання гарантій і зобов'язань по договору для України.
З тверджень же Сергія Лаврова можна зробити лише один висновок: чергова спроба Кремля виправдати агресію проти України і вибірковими маніпуляціями норм міжнародного права знищити не лише її державність і народ, а й існуючу систему міжнародного права і міжнародний правопорядок.
"Однієї мрії про виграш у лотерею замало, треба ще й щонайменше хоч раз у житті – придбати хоч один лотерейний квиток... Якщо потерпілий відмовляється від подачі позову і звернення до суду, то навіть досконалі закони і правоохоронні органи – безсилі у допомозі йому".
Загальновідомо, що політикам у всьому світі є притаманним перекладати провину за власні егоїзм, боягузтво, бездіяльність, некомпетентність і професійне невігластво на "недосконалість" законів і міжнародних договорів.
Найбільш болючий для України випадок – Будапештський меморандум. Він є чинним міжнародним договором, який гарантує державний суверенітет, територіальну цілісність і безпеку України.
Меморандум був укладений у повній відповідності до Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів" від 1969 року. Яка беззастережно вимагає виконання його положень, згідно діючої системи міжнародного права, що склалася після закінчення Другої світової війни.
Як і у випадку із внутрішнім законодавством, у разі порушення положень і умов міждержавного договору, зацікавлена сторона, чиї права порушені, повинна офіційно звернутися до міжнародних інстанцій і держав-порушників із вимогою відновлення її прав.
Натомість, починаючи з часу анексії Росією Криму та її збройної агресії проти України у 2014 році, вище політичне керівництво України ще й досі, у офіційних дипломатичних нотах і у визначеній юридично-правовими протоколами формі, не зверталася з відповідними заявами до держав-гарантів (це всі п'ять держав-членів Ради Безпеки ООН з мандатом постійного представництва) – про виконання ними їх зобов'язань, згідно Меморандуму. А також – про блокування права голосу Росії в Раді безпеки ООН, як сторони збройного конфлікту і агресора у війні проти України.
Замість вищезазначеного майже у всьому інформаційному просторі, навіть України, лунають лише кремлівські дезінформаційні наративи про "нікчемність Будапештського меморандуму", відсутності в тексті міжнародного договору конкретних гарантій, "пустопорожність папірця", що прямо спростовується конкретикою і логікою кожного пункту самого договору і всією Главою VІІ Статуту ООН.
Якщо навіть у певних лідерів країн Заходу відсутні честь, гідність і відповідальність за збереження миру на Планеті, то це не звільняє їх від майбутнього суду Історії. А керівництво України від обов'язків захисту її територіальної цілісності і суверенітету дипломатичним шляхом використанням єдиної "козирної карти", яку дає їй на будь-яких переговорах про мир – Будапештський Меморандум.
19 жовтня 2025 року державний міністр у справах Європи Міністерства закордонних справ ФРН Гюнтер Кріхбаум ще раз нагадав про це: "Ми повинні пам'ятати, що був Будапештський меморандум, в якому Росія визнала цілісність і суверенітет України в обмін на виведення ядерної зброї. Те, що зараз сталося з цією угодою, не забуте".
На сьогоднішній день Росія фактично зруйнувала існуючий міжнародний правопорядок, який 70 років забезпечував мир у Європі після закінчення Другої світової війни.
Анексувавши у 2014 році український Крим, Росія порушила низку багатосторонніх міжнародних угод, учасником яких вона була, зокрема, Статут ООН, Гельсінський акт 1975 року і Будапештський меморандум 1994 року.
Перші два згаданих вище міжнародних договори визначають основні принципи міжнародного права: непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, сумлінного виконання державами прийнятих на себе зобов'язань, утримання від загрози силою чи її застосування, невтручання у справи, що належать до внутрішньої компетенції будь-якої держави.
Третім міжнародним договором – Будапештським меморандумом – Росія, США, Велика Британія, Франція і Китай надали Україні гарантії її безпеки і територіальної цілісності в обмін на її зобов'язання позбутися ядерної зброї і на її приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як держави з без'ядерним статусом.
На спільне звернення країн-підписантів Меморандуму до Генеральної Асамблеї і Ради Безпеки ООН Меморандум був зареєстрований як міжнародний договір – офіційний документ Генеральної Асамблеї і Ради Безпеки ООН.
На тому спільному зверненні стоїть підпис нинішнього міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова, який у 1994 році був Постійним представником Росії при ООН.
Текст Будапештського Меморандуму, за клопотанням країн-підписантів, був включений в 1995 році до порядку денного чергової Сесії Ради Безпеки ООН і розповсюджений як офіційний документ Ради Безпеки ООН. Згідно із Віденською конвенцією про право міжнародних договорів від 1969 року він є повноцінним міжнародним договором і обов'язковий до виконання всіма сторонами, які його підписали.
Згідно з Будапештським Меморандумом від 1994 року держави-підписанти – постійні члени Ради Безпеки ООН, не тільки підтвердили свої зобов'язання поважати суверенітет України та її існуючі кордони, а й "утримуватися від погроз силою, або її застосування проти територіальної цілісності, або політичної незалежності України.
Підписавши 5 грудня 1994 року Будапештський Меморандум, Україна добровільно відмовилась від третього у світі арсеналу ядерної зброї. Україна залишається до цього часу єдиною країною світу, яка зробила найбільший світовий внесок у ядерне роззброєння і зміцнила таким чином мир і міжнародну безпеки на нашій планеті. Після брутального порушення Росією Будапештського меморандуму і небажання інших ядерних держав-підписантів забезпечити дієздатність міжнародного права і гарантії безпеки України, жодна країна світу більше не зробить подібного внеску в зміцнення безпеки інших, за рахунок зменшення безпеки власної.
Колишній сенатор від Республіканської партії США Джон МакКейн ще в 2014 році відзначав: "Америка давно мала діяти за Будапештським меморандумом. Він також додав, що відтепер буде складніше домовляться із "ядерними" державами про те, щоб вони відмовились від своєї ядерної зброї. Цілком очевидно, що домовленості Будапештського меморандуму, який мав гарантувати цілковиту територіальну недоторканність Україні, включаючи Крим, цілком порушені. (https://www.radiosvoboda.org/a/26567259.html).
Порушивши Будапештський Меморандум, Росія зруйнувала дієздатність Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) . У разі невиконання Будапештського меморандуму і незабезпечення реальних гарантій безпеки Україні вона має право вийти з цього договору. Обидва договори для України є взаємопов'язаними (повна назва Будапештського меморандуму – Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї). Вихід України з цього договору буде, де-факто, його смертю. Тоді жодна країна у світі ніколи не обміняє володіння чи можливість володіння ядерною зброєю в обмін на будь-які гарантії безпеки і не приєднається до цього договору.
Тому очевидно, що ефективність будь-яких нових майбутніх угод у сфері роззброєння і нерозповсюдження ядерної зброї цілком залежатиме від виконання раніше підписаних. Перш за все, по відношенню до світового лідера за масштабами ядерного роззброєння – України, а отже – від виконання Будапештського меморандуму. А його невиконання, особливо демократичними країнами світу, є й ударом по іміджу усіх країн демократій. А також – руйнацією всієї системи міжнародного права, яка базується на Віденській конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року.
Порушивши Будапештський меморандум і кордони України, Росія запустила "принцип доміно" щодо можливості руйнації всіх кордонів у Європі. Тих кордонів, які були встановлені після закінчення Другої світової війни і непорушність яких була підтверджена в 1975 році у Гельсінкі. Неповернення України до її законно-визнаних кордонів рівнозначне визнанню Гельсінських угод "картковою будівлею", яку тепер може зруйнувати будь-яка країна стосовно сусіда – аби лиш була для цього сила.
3 березня 2025 року Президент Польщі (1990-1995) Лех Валенса та колишні польські дисиденти звернулися до американського лідера Дональда Трампа із заявою на підтримку України: "Ми закликаємо Сполучені Штати виконати гарантії, які вони надали разом зі Великою Британією в Будапештському меморандумі 1994 року, в якому прямо записані зобов'язання захищати недоторканність кордонів України в обмін на її відмову від своїх ядерних запасів. Ці гарантії є безумовними: там немає жодного слова про те, щоб трактувати таку допомогу як економічний обмін. (https://www.istpravda.com.ua/columns/2025/03/3/164779/).
Платформою для мирних переговорів може бути лише формат країн-підписантів Будапештського меморандуму
Безумовне підтвердження безпекових гарантій Україні за Будапештським меморандумом та його доповнення додатковою Угодою. Брутальне порушення Росією Будапештського меморандуму і неповне виконання його положень іншими підписантами вимагають, щоб у додатковій до Меморандуму Угоді був сформульований покроковий і почасовий механізм реалізації передбачених у Меморандумі гарантій, який би унеможливив нову агресію проти України. Цей детальний механізм може бути наданий як з боку ядерних країн-підписантів Меморандуму, в разі їхньої згоди, так і з боку нових країн чи союзів країн, які висловлять бажання, на принципі взаємності з Україною, посилити спільну колективну безпеку у майбутньому.
Такий крок є єдино можливим для відновлення системи міжнародного права, зруйнованої Росією у 2014 році. Доповнення Меморандуму новою Угодою зумовлено тим, що нинішній текст, повноцінного і чинного міжнародного договору, виявився для деяких політиків недостатнім для однозначного тлумачення і безумовного виконання. Що призвело до трагедії народу України, одинадцятирічної війни у Європі, руйнації всієї системи міжнародного права і домовленостей у сфері роззброєння та нерозповсюдження ядерної зброї.
Радикальним вирішенням цього питання було б приєднання до такої Угоди НАТО, як нового, колективного, гаранта безпеки України, у разі нової агресії проти неї. В обмін на зобов'язання України, яка має наразі найбільш досвідчену і боєздатну армію у Європі, стати гарантом безпеки країнам-учасницям Альянсу – в разі агресії проти них. Фактично, це – окремо визначений союз України з НАТО, без розміщення на її території інфраструктури і військ країн-учасниць Альянсу. (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/61cc88f72e5f8/).
Наступним кроком має стати надання коаліцією демократичних країн Світу допомоги Україні у відновленні її зруйнованих територій, економіки та допомоги у швидкому відновленні демократичних інститутів влади і прийняті її у Європейський Союз. Із формуванням відповідної стратегії такої допомоги, на кшталт "плану Маршала" для України, і вирішенням питання компенсації Росією збитків, завданих нею Україні під час війни.
Міжнародний правопорядок – це багаторівнева система, що покликана забезпечити мир, стабільність і справедливість у міжнародних відносинах на основі норм міжнародного права. Виконання Будапештського меморандуму – це тест на життєздатність існуючого міжнародного правопорядку, системи міжнародного права, колективної безпеки та домовленостей у сфері роззброєння та нерозповсюдження ядерної зброї. Втрата довіри до міжнародних гарантій безпеки стане небезпечним прецедентом. Кожна держава почне покладатися лише на силу, що призведе до нової ядерної гонки озброєнь і відкриє прямий шлях до Третьої світової війни.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
