''Де активна дипломатія України і чому на столі переговорів немає українського Мирного плану?''
"Ви можете багато досягти за допомогою ДИПЛОМАТІЇ, але за допомогою дипломатії, підкріпленої СИЛОЮ, ви можете досягти значно більшого" (Кофі Аннан, 1938-2018 рр.)
20 листопада 2025 року Україна отримала Мирний план Дмитрієва-Віткоффа. Поява російсько-американського Мирного плану на столі переговорів, як основи для припинення війни у центрі Європи, – це для української ДИПЛОМАТІЇ є фактично вироком про її неспроможність, непрофесіоналізм, фахове невігластво і боягузтво.
Цей план дав агресору, Росії, чергову інформаційну фору для дипломатичних маневрів і торгу зі Світом – з метою руйнації Європейського Союзу, встановлення російського домінування в Європі, знищення державності України і остаточного відродження євразійської імперії.
На столі переговорів мав би бути давно – ще з 2014 року – альтернативний український варіант Мирного плану не лише для України, але й для всього Світу (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/69248e0365d8b/).
На одинадцятому році війни наше вище військово-політичне керівництво має нарешті зрозуміти, що Україна має як союзників лише чотири елементи ВЛАСНОЇ державної СИЛИ: економіку, армію, дипломатію і інформацію. Усі інші держави Світу, маючи власні національні інтереси, дбають лише про них – включно з нашими партнерами у Європі і США. Європейці розглядають Україну як буфер і форпост у Європі для захисту від імперського експансіонізму Росії. А США – як розмінну монету у глобальному торзі з Росією задля збереження свого домінування уже не в Європі, а лише у Західній півкулі, і для стримування все зростаючої сили Китаю.
Будапештський меморандум, який має дипломатичну та інформаційну силу – єдина можлива платформа для переговорів із США і РФ. У ньому, як чинному міжнародному договорі, вже акумульовані і добра воля українського народу, і вже зроблений ним внесок у загальносвітову безпеку. Ліквідація третього у світі за потужністю арсеналу ядерної зброї дає Україні повне моральне і юридичне право на компенсацію за вже надану ПОСЛУГУ. Перш за все з боку Росії і США, безпека яких внаслідок такої ліквідації була вже, де-факто, суттєво зміцнена – адже заощадила цим країнам трильйони доларів, які потрібно було б витратити на захист від такого арсеналу в разі його збереження Україною.
Це чинний міжнародний договір. Він уже, де-юре, гарантує суверенітет, безпеку, недоторканість кордонів і територіальну цілісність України.
Жоден новий підписаний договір, без виконання Будапештського меморандуму – це ілюзія миру і профанація норм міжнародного права. Як можна довіряти підписантам нових договорів, якщо вони не виконують вже підписані ними раніше? Нехтування цим договором з боку української дипломатії – це не просто недбалість, а злочин проти держави, народу і національних інтересів України.
І проблема полягає не в тексті цього чинного договору, а у відсутності знань, досвіду і політичної волі у відстоювання національних інтересів України, згідно з цим договором. Якщо у вас є скрипка Страдіварі та перед Вами вже лежать ноти Моцарта, то це не провина Страдіварі чи Моцарта, що Ви не вмієте грати на скрипці або не володієте нотною грамотою. Будапештський меморандум – це інструмент. Далі – справа за фаховим його використанням оркестром усіх державних інституцій України на усіх можливих переговорних майданчиках як державної і публічної дипломатії, так і в інформаційному просторі усіх країн Світу.
Від часу анексії Криму у 2014 році керівництво України не дотримується Конституції України і не виконує свій обов'язок, згідно із закону, щодо повноцінного забезпечення безпеки і оборони України дипломатичним шляхом. Якщо порушуються міжнародні договори, то саме та сторона, чиї права були порушені, має виступати ІНІЦІАТОРОМ ЗАЯВ, ОФІЦІЙНИХ ЗВЕРНЕНЬ і ДИПЛОМАТИЧНИХ НОТ про ФАКТИ порушень ДОГОВОРУ.
На боці наших законних вимог стосовно безумовного виконанню Будапештського меморандуму є Віденська конвенція "Про право міжнародних договорів" від 1969 року, Гельсінські угоди від 1975 року, ст. 56 Статуту ООН, ст. 4 Закону України "Про оборону України" і ст. 85 Конституції України. Нагадаємо нашому міністерству закордонних справ і РНБО, що у тексті Хартії про стратегічне партнерство із США також зафіксовано, що Україна і Сполучені Штати Америки "Підтверджують важливість гарантій безпеки, закріплених у Тристоронній заяві Президентів США, Російської Федерації та України від 14 січня 1994 року, та Будапештського меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року" (пункт 4 Преамбули).
Ігноруючи Будапештський меморандум, Україна фактично підіграє Кремлю, який робить вигляд, що цей договір не має для неї юридичної сили, і таким чином ухиляється від відповідальності за агресію проти України (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/68ff681c23932/). При цьому на дипломатичному фронті Кремль намагається повністю виключити тему даного меморандуму з міжнародного порядку денного і уникати будь-яких дискусій про брутальне порушення ним норм міжнародного права та власних попередніх зобов'язань.
Факти відсутності активної і наступальної української дипломатії, нажаль, лежать на поверхні:
- МЗС України, очевидно, офіційно не доводив до відома Президента України інформацію із юридично бездоганним обґрунтуванням фактів порушення Російською Федерацією зобов'язань, передбачених Будапештським Меморандумом, а також про зміст і правові наслідки таких порушень...;
- МЗС України не вносив Президентові України офіційних пропозицій щодо вжиття відповідних дипломатичних демаршів і дієвих заходів – через порушення Російською Федерацією положень Будапештського Меморандуму...;
- МЗС України, очевидно, не вносив Президентові України і проектів офіційних дипломатичних нот щодо офіційного скликання консультацій країн-підписантів Будапештського Меморандуму і планів інформаційного супроводу такого дипломатичного демаршу у світових ЗМІ та в суспільствах країн-підписантів;
- МЗС України також не вносив Президенту України пропозицій і плану дій про ініціювання підписантами Будапештського Меморандуму відповідних дій у Раді Безпеки ООН через порушення Росією Будапештського Меморандуму...". (https://volianarodu.org.ua/uk/Pravo/Budapeshtskyy-Memorandum-mizhnarodnyy-dogovir-yakyy-pidlyagaye-vykonanniu-rishennya-sudu).
Ще з 2014 року потрібно було називати речі своїми іменами. Нехтування закріпленими у Будапештському меморандумі гарантіями безпеки Україні щодо територіальної цілісності та недоторканості її кордонів – це злочин (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/6899fefc8907f/).
Чинні гарантії безпеки – не пусті "обіцянки". Ці гарантії були надані чинним міжнародним договором, який був підписаний у повній відповідності з положеннями Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів" 1969 року. Іншої міжнародної правової бази для підписання будь-яких нових договорів просто не існує!
Вимагати виконання чинного міжнародного договору має сторона, права якої порушили, а не їх порушники. Інакше – це боягузтво і "гра на чужому полі" за правилами порушників.
А "картами" на столі переговорів з боку української дипломатії мали б бути копії офіційних дипломатичних нот з боку МЗС України про скликання консультацій з країнами-гарантами та отримані на них офіційні відповіді. Самі ж офіційні переговори мали би вестися з відповідними офіційними представниками цих країн, а не з позаурядовими, приватними посередниками.
До складу ж української делегації давно необхідно ввести досвідчених і фахових дипломатів, а не "ефективних менеджерів". Дипломатія – це наука про невідворотне і мистецтво можливого із вмінням створювати стратегічні зв′язки у потрібному місті і в потрібний час. Люди, які присвятили себе дипломатії, навчаються цьому і набирають фахового досвіду протягом усього свого професійного життя. Дипломатами "з вулиці" – стати неможливо.
А хід цих переговорів мав би правдиво і юридично аргументовано висвітлюватися, перш за все, серед народів країн Заходу (https://www.facebook.com/share/p/1BuBdx1Kh2/?mibextid=wwXIfr), (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/689f2e50d1914/). Причому висвітлюватися разом із правдою про поведінку їхніх урядів стосовно України та інформуванням про їхні практичні кроки або бездіяльність щодо запобігання поширенню Третьої Світової війни, яка, де факто, вже розпочалася у Європі (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/689dc9671a3fd/), (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/6815eb243fcc4/).
Насамкінець – залучити усі можливості української і загальноєвропейської діаспори в США для інформаційного поширення закону США N115-44, який було прийнято 2 серпня 2017 року під назвою "Countering America's Adversaries Through Sanctions Act" ("Закон про протидію супротивникам Америки за допомогою санкцій").
Цей закон був підписаний президентом США Дональдом Трампом. Згідно з розділом 257 цього закону під назвою "Ukranian energy security" ("Енергетична безпека України") США зобов'язуються ніколи не визнавати незаконної анексії Росією українського Криму чи відділення будь-якої частини території України за допомогою військової сили. США зобов'язуються також допомагати Україні відновлювати її суверенітет та територіальну цілісність.
Не кажучи вже про те, українська дипломатія ще жодного разу, від часу анексії Криму у 2014 році, самостійно не розігрувала і "китайську карту". У той час як Китай неодноразово і офіційно підтверджував свої зобов'язання і гарантії ядерної безпеки Україні, згідно з Будапештським меморандумом.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
