Будапештський меморандум як основа для відновлення системи міжнародного права і правопорядку у Світі

"Система міжнародного права підтримується завдяки взаємному визнанню засад і принципів, які, незалежно від їхніх метафізичних першопричин, ДІЮТЬ на практиці як ПРАВИЛА ГРИ. Відомий принцип "pacta sunt servanda" (лат. "договори повинні виконуватися") містить в собі ЦІЛІСНУ СИСТЕМУ і основу для СУМІСНІЙ УЧАСТІ у спільній грі. Як тільки одна зі сторін перестає дотримуватися правил, руйнується вся СИСТЕМА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА" (Йоган Гейзинг, нідерландський історик і філософ)

2 березня 2026 року український дипломат Сергій Кислиця у статті "Відмінності між англійською та українською версіями Будапештського меморандуму" заявив, що: "... Вашингтон у 1994 році уважно пильнував, щоб ані в листуванні з Єльциним і союзниками, ані в самому документі не йшлося про "гарантії". Вашингтон не був готовий і не хотів надавати гарантії. США закрили очі на іншомовні версії Меморандуму, оскільки Будапештський меморандум 1994 року не мав юридичної сили (!?) та ніколи не був ратифікований країнами-підписантами – Україною, США, Великою Британією, Росією..." (https://www.istpravda.com.ua/columns/2026/03/2/165723/).

Вважаю доцільним відреагувати на цю статтю. Тим більше, що вона написана офіційним представником переговорної групи у рамках дипломатичних перемовин з Російською Федерацією.

Доводиться ще раз нагадати факти.

5 грудня 1994 р. президенти України, США і Росії, а також прем'єр-міністр Великої Британії підписали міжнародний договір: "Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї". Китай і Франція приєдналися до цього договору у формі відповідних заяв урядів, а саме: заяви уряду Китайської Народної Республіки від 4.12.1994 р. і декларації Французької Республіки із супровідним листом президента Франсуа Міттерана від 5.12.1994 р.

Згідно із договором, який отримав умовну назву "Будапештський меморандум", Росія, США, Велика Британія, Франція і Китай надали Україні гарантії її безпеки і територіальної цілісності в обмін на її зобов'язання позбутися ядерної зброї та приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як держави з без'ядерним статусом.

На звернення країн-підписантів Меморандуму до Генеральної Асамблеї і Ради Безпеки ООН він був офіційно зареєстрований як міжнародний договір – офіційний документ Генеральної Асамблеї і Ради Безпеки ООН. На зверненні стоїть підпис міністра закордонних справ РФ С. Лаврова, який у 1994 році був Постійним представником Росії при ООН. Текст договору був включений у 1995 р. до порядку денного сесії Ради Безпеки ООН і розповсюджений як офіційний документ Ради Безпеки ООН.

Згідно із Віденською конвенцією "Про право міжнародних договорів" від 1969 р. Будапештський меморандум є повноцінним міжнародним договором, обов'язковим до виконання всіма сторонами, що його підписали. Згідно з принципом Римського права "pacta sunt servanda" та ст. 26 Віденської конвенції: "Кожний чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися".

Невиконання чи ігнорування цього принципу є руйнацією всієї СИСТЕМИ. У першу чергу це юридична смерть Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів" від 1969 р. Замінити яку наразі нічим. Яка може бути довіра до будь-яких нових документів чи домовленостей щодо нових "гарантій"? На підставі якої міжнародно-правової бази вони могли б бути підписані на заміну "старих", які назвали "недіючими"?

Стосовно спекуляцій на тему "невідповідна назва документу" і "відсутність ратифікації". З точки зору міжнародного права назва документу не має значення. Кожний примірник договору різними мовами має однакову силу. Гра на тлумаченні англійських слів "гарантії" і "запевнення" для України не має значення. В примірниках договорів українською і російською мовами, які були підписані всіма сторонами, слово "гарантії" не має двозначності. Як і страховий поліс в США і на Заході є обов'язковою гарантією його виконання, хоча має у назві англійське слово "insurance", а не "guarantee".

Згідно з ст. 2 (1) (a) Віденській конвенції "Про право міжнародних договорів": міжнародний договір визначається як "міжнародна угода, яка укладена між державами в письмовій формі". Вона має бути підписна главами держав, урядів чи міністрами закордонних справ, за дорученнями урядів. Будапештський меморандум укладений у письмовій формі і підписаний главами держав і урядів країн – підписантів.

Згідно зі ст. 11 Віденської конвенції, згода і підтвердження держави на обов'язковість виконання договору може виражатися або через сам факт підписання, або через ратифікацію, або через інші попередньо узгоджені та визначені в договорі процедури. Перше – по умовчанню. Другий і третій варіанти мають бути прямо передбачені в тексті договору. В Будапештському меморандумі немає положення про обов'язковість його ратифікації для виконання. Окрім того, він пройшов верифікацію, як чинний і повноцінний міжнародний договір при реєстрації в ООН, відповідно до ст. 102 Статуту Організації.

Будапештський меморандум – наріжний камінь дипломатичних засобів забезпечення нашої безпеки, оборони і територіальної цілісності.

Під час анексії Криму у 2014 році МЗС повинно було ініціювати активну і наступальну стратегію щодо захисту територіальної цілісності України і забезпечення її безпеки і оборони дипломатичним шляхом. Як того вимагав закон і відповідні постанови Верховної Ради України. При появі в Криму "зелених чоловічків" мали би бути направлені дипломатичні ноти про скликання консультацій країн-підписантів Будапештського меморандуму. Колективна оборона країн НАТО, згідно зі ст. 5 договору про Альянс, також починається з консультацій.

Одночасно потрібен був демарш у Раді Безпеки ООН стосовно порушення договору Росією. Із вимогою, після введення воєнного стану в Україні, офіційно визнати її країною-агресором і блокувати її голос в Раді Безпеки ООН з питань війни і миру в Україні. Слід було представити плани супроводу таких дій публічною дипломатією і інформаційною інтервенцією в ЗМІ країн-підписантів і Заходу. Розіграти "китайську карту" як серйозний чинник світового впливу і, у першу чергу, на Росію. Китай завжди підтверджував свої зобов'язання Україні, згідно з Будапештським меморандумом.

Виправдування тим, що це не було зроблено, так як оскільки Меморандум – це "клаптик паперу", має "слабкі формулювання" і в ньому "немає процедур реалізації гарантій", є маніпуляціями. Вони не витримують критики з точки зору міжнародного права і є спробою догодити прихованим "іграм політиків". Очевидно, з метою збереження власної посади і приховання службової бездіяльності. На жаль, політикам у всьому Світі є притаманним перекладати провину за власніий егоїзм, боягузтво, бездіяльність, некомпетентність і професійне невігластво на "недосконалість" законів і міжнародних договорів.

Вікно можливостей для активного використання Будапештського меморандуму як єдино можливої дипломатичної платформи для переговорів, де в України дійсно є вагомі дипломатичні "козирі", існувало і до повномасштабного вторгнення 24.02.2022 р. (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/62151173a480b/). За наявності політичнійої волі та фаховості дій керівництва держави, навіть самому вторгненню можна було б запобігти дипломатичним шляхом (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/67cb50126ccbd/).

Дипломатичними козирями України були і залишаються як Будапештський меморандум, так і дії нашої дипломатії, що здійснюються виключно відповідно до норм міжнародного права: Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів" від 1969 року, Гельсінської угоди від 1975 року, ст. 56 Статуту ООН, ст. 4 Закону України "Про оборону України" і ст. 85 Конституції України. Не потрібно втомлюватись і завжди нагадувати США не лише про Меморандум, але й про Хартію про наше стратегічне партнерство, яка залишається чинною.

В ній, зокрема, зафіксовано: "США підтверджують важливість гарантій безпеки, закріплених у Тристоронній заяві Президентів США, Російської Федерації і України від 14.01.1994 р. та Будапештському меморандумі про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року" (пункт 4 Преамбули). (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/680a926b137ec/).

Невже до цього часу не зрозуміло, що будь-які заяви з української сторони, які підривають довіру та ігнорують цей повноцінний і діючий міжнародний договір, є прямим сприянням країні-агресору. Фактично це підігрування Кремлю у його спробі зробити вигляд, що цей договір не має для нього обов'язкової юридичної сили і ухилятися від відповідальності за агресію проти України. Кремль і так робить усе можливе, щоби виключити "тему меморандуму" з міжнародного порядку денного і уникати дискусій на тему руйнації ним СИСТЕМИ міжнародного права у зв'язку із невиконанням безпекових зобов'язань. (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/68ff681c23932/)

Постає питання: яким же чином Україна очікуватиме на допомогу з боку США і Заходу, коли сама українська дипломатія дискредитує Меморандум?

У той час, коли Будапештський меморандум як чинний міжнародний договір визнається і згадується у тексті спільної заяви від 10.08.2025 р. президента Франції Макрона, прем'єр-міністра Італії Мелоні, канцлера ФРН Мерца, прем'єр-міністра Польщі Туска, прем'єр-міністра Великої Британії Стармера, президента Європейської Комісії Урсули фон дер Ляєн і президента Фінляндії Стубба "Щодо миру для України". Заява була зроблена у Брюсселі перед самітом президента США Трампа з президентом Путіним. Вона закріпила спільну позицію Європи щодо дипломатичної допомоги Україні. (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/6899fefc8907f/)

Державний секретар США Марко Рубіо, ще сенатором, 25.03.2014 р. засвідчив зв'язок і вплив цього договору на глобальну СИСТЕМУ міжнародного права, ядерне роззброєння, нерозповсюдження і правопорядок у Світі. Виступаючи в Конгресі США під час подій, пов'язаних із анексією Криму, він заявив:

"Після розпаду Радянського Союзу в 1990-х роках Україна залишилася з третім за величиною арсеналом тактичної та стратегічної ядерної зброї на планеті. Але вона підписала цю угоду зі Сполученими Штатами, Об'єднаним Королівством (Великою Британією) і Росією, в якій стверджувалось: якщо ви відмовитеся від своєї ядерної зброї, то ми, ці три країни, що підписали це, забезпечимо вам захист і гарантуємо вашу оборону. Україна це зробила. Вони відмовилися від цієї зброї. Це було підписано в 1994 році. Через двадцять років одна з трьох країн, які підписали цю угоду, не просто не забезпечила їм оборону, а фактично вторглася до них.

І я хочу на секунду звернути увагу на наступне. Подумайте, якщо зараз ви одна з тих країн світу, яка відчуває загрозу з боку своїх сусідів, а Сполучені Штати та решта світу звертаються до вас і кажуть: слухайте, не розробляйте ядерну зброю, ми захистимо вас самі, ми пильнуватимемо за вашим захистом. Як ви думаєте, який урок дасть вам цей приклад? Я думаю, що це надсилає багатьом країнам у всьому світі повідомлення, що, напевно, ми більше не можемо розраховувати на обіцянки безпеки, які дає вільний світ...". (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/67cb50126ccbd/)



Інший впливовий американський сенатор Тед Круз, у лютому 2022 р., також підтвердив зобов'язання США згідно з Будапештським меморандумом:

"Ви можете запитати: Чому США повинні дотримуватися своїх зобов'язань? Чому ми повинні дотримуватися наших зобов'язань за Будапештським меморандумом? Чому ми повинні виконувати наші договірні зобов'язання перед країнами НАТО? Тому що одним із способів захисту національної безпеки США є те, що коли ми укладаємо договір з країною, коли ми укладаємо юридичну угоду – ми виконуємо свої зобов'язання. І ми хочемо, щоб країни знали, що ми підтримуємо своїх друзів, що ми дотримуємося свого слова і що укладені нами договори мають значення. Адже якщо країни дійдуть висновку, що за умов слабкого та безпорадного президента наші договори, наші юридично обов'язкові до виконання угоди – нічого не варті, це підриває здатність будь-якого президента США укладати договори з нашими друзями і союзниками, які забезпечують безпеку американців". (https://www.cruz.senate.gov/newsroom/press-releases/sen-cruz-on-the-crisis-in-ukraine-president-biden-and-the-democrats-have-imperiled-ukraine-and-put-europe-on-the-brink-of-war)

19.10.2025 р. державний міністр у справах Європи Міністерства закордонних справ ФРН Гюнтер Кріхбаум заявив: "Ми повинні пам'ятати, що є Будапештський меморандум, в якому Росія визнала цілісність і суверенітет України в обмін на виведення ядерної зброї. Те, що зараз сталося з цією угодою, не забуте".

Отже:

Гарантії безпеки України згідно з Меморандумом є чинними і не порожніми словами чи "обіцянками". Вони були надані міжнародним договором, який був підписаний відповідно до Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів" 1969 р. Іншої міжнародної правової бази для підписання будь-яких договорів просто не існує. Вимагати виконання договору має сторона, права якої порушено. Порушники цього не робитимуть. Альтернатива цьому – "гра на чужому полі", за правилами порушників і "ухилянтів" від повного виконання своїх зобов'язань.

"Картами" на столі переговорів з боку української сторони мали б бути офіційні дипломатичні ноти про скликання консультацій з країнами-гарантами і письмові відповіді на них. Порядок денний мав би формуватися планом і стратегією, розробленими Києвом. (https://blogs.pravda.com.ua/authors/smeshko/69248e0365d8b/).



До складу української делегації мали б бути включені досвідчені, кар'єрні дипломати із підтвердженою професійною біографією та відповідним міжнародним авторитетом, а не "ефективні менеджери".

Дипломатія – це наука про невідворотне і мистецтво можливого. Із вмінням, керуючись знанням законів про невідворотне та мистецтвом можливого, створювати відповідні стратегічні зв'язки у потрібному місці і в потрібний час. Стати дипломатами "з вулиці" – неможливо.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.