6 червня 2013, 00:19

Ж і Пряник.

Завтра політики і держслужбовці будуть слати нам привітання. З днем журналіста. Як правило – фальшиві.

Кожного року різні політичні сили і держустанови відправляють нам листівки із пафосним, скопійованим із минулорічних текстів набором слів. Загальні фрази про роль журналістики і зичення професійних звитяг на благородній ниві тощо.

Хтось із квітами. Хтось із пляшкою. Хтось із ручкою "імені себе". Хтось листом із золотими вензелями. Потім журналісти у соцмережах будуть створювати доброчинну групу, де намагатимуться розпродати ці всі останки свята – в жартівливих лотах.

Я не дуже розумію – навіщо запрошувати журналістів грати в боулінг з депутатами провладної фракції. Чи з опозиційної. Зовсім не тягне кататися на кораблику з частуваннями під головуванням депутата, нехай він навіть, наприклад, спікер.

Я не розумію оголошеного святкового формату "неформального спілкування" з політиком N, який прагне вітати запрошених на шампанське журналістів. Нехай краще в інші дні політик відповідає на запитання (можна навіть неформально), а не уникає їх або зумисно не чує. Або хоча б не плете щось таке, що є – маячнею,брехнею, набором цитат із пам'ятки учаснику політичної сили "ікс", простіше кажучи – темника.

До чого весь цей цирк з вітаньками і святковими печеньками? Просто виконуйте свою роботу і не перешкоджайте працювати журналістам. Особливо, коли втілюєте пелевінщину від ваших піар-радників і горе-стратегів. І не підмінюйте журналістів фуршетниками, темниківцями, псевдорозслідувачами, ботами, тролями, гопами.

Хоча стоп. Простіше, звісно, прислати листівку. І пряник. Шанувати один день у рік – так легко.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Не будь страусом.

Прикро, та схоже, нема людини, яка могла б пояснити Віктору Федоровичу, хоча б на пальцях, що країна – не Межигір'я. Це не його персональний простір, яким він може розпоряджатися залежно від напряму вітру своїх думок...

Прецедент Тітушка

На цьому відео – троє підсудних визнають свою вину публічно, у суді, у присутності камер. Вибачаючись перед УСІМА журналістами (це одна із умов угоди) – ці троє осіб, так би мовити, проявляють рішучість...

1 липня – суд у справі Тітушка (+РОЛИК)

Понеділок, 1 липня о 10-ій – Шевченківський суд м. Києва – суд у справі Вадима Румуна Титушка (напад на журналістів). Для зручності і хронологічності змонтувала усе наявне у нас відео і фото в один ролик, з заповільненнями-підкреслюваннями тощо...

Ж і Пряник.

Завтра політики і держслужбовці будуть слати нам привітання. З днем журналіста. Як правило – фальшиві. Кожного року різні політичні сили і держустанови відправляють нам листівки із пафосним, скопійованим із минулорічних текстів набором слів...

гопо-спортівуси VS журналісти (+НОВЕ ВІДЕО!)

Аби не було спекуляцій – спробую відновити тут хронологію. Це стало можливим завдяки новому відео – на якому зафіксовано початок нападання. Це відео журналістки Валерії Івашкіної (сайт Думская...

ars longa: Пінзель у Луврі

Кажуть, у Бориса Возницького – була мрія. Аби Пінзеля побачив Лувр. Ця мрія втілилася у життя – через півроку як не стало Бориса Возницького...