Ж і Пряник.

Завтра політики і держслужбовці будуть слати нам привітання. З днем журналіста. Як правило – фальшиві.

Кожного року різні політичні сили і держустанови відправляють нам листівки із пафосним, скопійованим із минулорічних текстів набором слів. Загальні фрази про роль журналістики і зичення професійних звитяг на благородній ниві тощо.

Хтось із квітами. Хтось із пляшкою. Хтось із ручкою "імені себе". Хтось листом із золотими вензелями. Потім журналісти у соцмережах будуть створювати доброчинну групу, де намагатимуться розпродати ці всі останки свята – в жартівливих лотах.

Я не дуже розумію – навіщо запрошувати журналістів грати в боулінг з депутатами провладної фракції. Чи з опозиційної. Зовсім не тягне кататися на кораблику з частуваннями під головуванням депутата, нехай він навіть, наприклад, спікер.

Я не розумію оголошеного святкового формату "неформального спілкування" з політиком N, який прагне вітати запрошених на шампанське журналістів. Нехай краще в інші дні політик відповідає на запитання (можна навіть неформально), а не уникає їх або зумисно не чує. Або хоча б не плете щось таке, що є – маячнею,брехнею, набором цитат із пам'ятки учаснику політичної сили "ікс", простіше кажучи – темника.

До чого весь цей цирк з вітаньками і святковими печеньками? Просто виконуйте свою роботу і не перешкоджайте працювати журналістам. Особливо, коли втілюєте пелевінщину від ваших піар-радників і горе-стратегів. І не підмінюйте журналістів фуршетниками, темниківцями, псевдорозслідувачами, ботами, тролями, гопами.

Хоча стоп. Простіше, звісно, прислати листівку. І пряник. Шанувати один день у рік – так легко.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.