А що ми хочемо замість "злочинного режиму"?
Зараз все більше людей розуміють, що такий стан держави – це особиста проблема кожного. І зробити гарну державу – це особисте завдання кожного.
Але що саме ми хочемо зробити? Як має виглядати ця держава? Які конкретно рішення потрібні одразу після здобуття влади, щоб рванути до цієї держави на супершвидкості?
Рухи, які зараз творяться людьми, обов'язково мають знайти відповіді на ці запитання. Нічого не вийде в тих, хто лише буде моделювати, моделювати, і знову моделювати. Але так само нічого доброго немає в плані – "Вперед, на вулиці, гнати злочинний режим!". З ким гнати? Для чого гнати? (Тільки не сваріться, я боронь Боже не закликаю нічого не робити. Я сам провожу на цих вулицях багато часу. Але ми вісімсот років мінімум ходимо по колу "Жопа-Повстання-Не знаємо що робити/Не тих обрали-Жопа).
Ми з друзями – як Віка Сюмар, як Володимир В'ятрович, як Ганнуся Гопко, як Наталка Соколенко, як Ігор Луценко – зараз і словом, і ділом думаємо, і збираємося доносити думку, що справжній рух для створення гарної держави Україна зобов'язаний мати три голови (по драконячі мудрі, з вмінням запалювати вогонь та рвати зубами, звісно):
- одна голова відповідає, щоб активісти руху продовжувалии вирішувати сьогодні і зараз реальні проблеми людей (від варварської забудови до захисту політичних в'язнів);
- друга голова – щоб висунути найбільш гідних з цих активістів політичними представниками руху (по справжньому, через праймеріз і відкриті дебати). Завдання цих представників сьогодні – далі вирішувати ці самі реальні проблеми людей, але вже маючи мандат, а значить, право на депутатські запити та прохід майже всюди. І демонструвати, що українці можуть не обертатися на повій або пав, потраплючи до влади. Коли такі політичні представники ставатимуть більшістю – тоді їхнім завданням стане вже зміна правил;
- і от щоб знати, які правила потрібні, третя голова має їх формулювати та постійно відточувати. Ось чому ідеальний рух негайно повинен навчитися слухати і записувати за мудрецями на кшталт Сергій Дацюка чи Валерія Пекаря, яких, слава Богу, українська земля не втомлюється народжувати. Це нелегко, бо такі мудреці часом нудні, часом противні, часом продажні, і майже завжди – малозрозумілі. Але ця голова вкрай нам потрібна. І молодці хлопці та дівчата з руху Ми європейці, які у неділю спробують започаткувати "Ультиматум реформ".
А я вирішив по черзі взяти інтерв'ю у лідерів усіх інтелектуальних груп, які шукають відповіді на запитання "А що робити". Почав з Ігоря Харченка, чия група, як на мене, точно визначає завдання. Далі у планах – ті самі Дацюк, Пекар, можливо, Сергій Гайдай (якщо золотий дощ від Клюєва не зупинив його проектування нової держави). Діліться прізвищами, чию думку на заданну тему Ви хотіли б почути або пропагувати
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
