Вперше я збагнула трагедію українського народу – ГОЛОДОМОР У- у вересні 2000-го року. До того щось читала, щось чула, але не приймала так близько до серця, як того пам'ятного дня. З друзями ми поїхали до Музею під відкритим небом у Переяслав-Хмельницькому. А там – цілий комплекс з-понад двадцяти музеїв.
Один з них – Музей Хліба. Екскурсоводка цього музею – жінка десь віку моєї мами – спочатку енергійно розповідала нам про ріжні українські хліборобські традиції, навіть про еротичні обряди, що їх наші предки справляли на ріллі задля високих врожаїв. Аж поки ми не увійшли до зали з експозицією про Голодомор...
Та жінка-екскурсоводка стала тремтіли – вся! не лише голос. Вона почала говорити про те, як в 32-му році комуністична влада силоміць забрала врожай в українських селян, а потім – 33-го року, коли оточила військами голоді села, вбила мільйони українців – вбила по-звірячому, бо перетворила людей на звірів.
Втираючи сльози, екскурсоводка розповіла нам одну жахливу історію з українського села часів Голодомору. Коли жінка, що тільки-но народила дитину, одразу з'їла своє дитя і померла сама.
Далі її коментар не був таким, що посилював би наші емоції жаху від кривавого аспекту цієї розповіді. Навпаки, екскурсоводка далі говорила нам лише про відповідальність катів-комуністів у цій історії, що довели людину до такого нелюдського стану...
Оце і є моє розуміння нашої трагедії Голодомору.
Запалімо завтра свічки за невинні души загиблих!
А ще вшануймо пам'ять наших героїв, що рятували селян від страшної голодної смерти. Вони залишалися людьми до останнього. (Утім, як і більшість жертв Голодомору. Історик А. Козицький – автор монографії про геноциди у двадцятому столітті – стверджує, що випадків канібалізму серед українських селян було набагато менше, ніж в блокадному Ленінграді) Тут список їхніх світлих імен. Прочитайте, проймає душу...
У Києві завтра о 14.00 жалобна хода від м. Арсенальна до Національного меморіялу жертв Голодомору.
Християнство тут ні до чого. Крім того, що в справжніх українців буває християнство відмінно. Принаймні пригадую від свого діда.
Не сплутуйте побут російського поміщицтва з християнством. Почитання влади не вірою. Задля проведення голодомору послали з російських міст як Москви, Петербурґу десь 20 000 чиновників.
Технологія задля проведення голодомору була перепустка. Селянин не зміг рухатися від одного місця до другого без перепустки.
На прикладі Молотова можна чудово довести, що проведення голодомору дало прямий хосін призвідцям. По свідоцтвах доведено, що Молотов по Кавказі провів особисто голодомір, привласнуючи собі власність жертв. На скільки Молотов був також заграничним міністром, то це доказує розмір того злочину супроти людства, виходячи від ґлобального значіння, коли Англія і США змагалися з Третім Райхом за розподіл світу. Після Другої Світової Війни розподілил тоді США і Москва світ поміж собою. От, голодомір і доступ до каспійської кип'ячки/нафт