Акти в Біличанському лісі скасовує апеляція: прокуратура стоїть на боці громади

Скандальний Біличанський ліс – найбільший дерибан в історії України.

Майже чотири тисячі гектарів столичного лісу хочуть забудувати через Коцюбинську селищну раду, трохи менше – через Гостомельську.

Роздеребанені ділянки – вже внесені в кадастрову карту.

Ми поетапно за роки розслідувань розкрили тих, хто на місцевому рівні (депутати селищної ради), на рівні Ірпеня (депутат Валерій Пєший від ВО "Батьківщина") та на рівні області (депутат Вадим Башун "Партія регіонів" – перебіжчик від опозиції) стоїть за дерибаном з 2008 року.

Вдалося викрити схему підставних громадян, на яких сотнями оформлював землю дехто Гурген Степанян. Потім до 100 ділянок опинилось в руках депутата селищної ради Коцюбинського "смотрящого" Владислава Євстифєєва, а кілька десятків ділянок, за джерелами в правоохоронних органах, – в того ж таки депутата Башуна.

Депутат облради Башун та депутат Ірпінської ради Пєший виявились причетними і до кооперативів, на які завели ліс сотнями гектарів. Телефон приймальні Башуна збігся з контактами кооперативів.



Розслідування триває.

Журналісти разом з місцевою громадою в селищі стоять за ліс, що долає наслідки чорнобильської катастрофи вже 5-й рік.

У 2010 році ми пішли разом з громадою на вибори, аби розуміти, що відбувається на засіданнях селищної ради Коцюбинського, з яких депутати можуть собі дозволити витурити навіть представника Генпрокуратури.

Нас було десятеро кандидатів в депутати. Пройшла одна журналістка – Ірина Федорів. Інші активісти та представники СТБ не пройшли, але залишились вірними своїй справі поза системою місцевої влади. Тут питання не в кількості людей з мандатами.

Треба просто розуміти, що відбувається в цій матриці. А, тим, хто поза матрицею, достатньо мати об'єктивну інформацію і знайти в матриці нормальних людей, які вкажуть на слабкі місця корумпованої системи.

Наш досвід 5-річної війни за свої права доводить: в місцеве самоврядування треба йти не залежно від того, чи ви маєте більшість, чи ні. Головне мати вірну команду поза системою, яка допоможе вижити в матриці хоча б одній людині й перешкодити її асиміляції з "злоякісними елементами".

27 червня відбулось історичне засідання в Апеляційному суді Київської області. Засідала колегія суддів судової палати у цивільних справах. Знакове рішення прийняли судді: Людмила Волохова (Головуюча), Мельник Ярослав та Матвієнко Юлії.



Цією ухвалою права власності на ділянку суд апеляційцної інстанції позбавив одного з депутатів селищної ради.

За конкретно це рішення: суддям – честь! Прокуратура стояла непохитно. У цій ухвалі слова "Іменем України" мали для мене як громадянки України особливе значення. Таке відчуття мало б виникати щоразу, як читаєш рішення суддів іменем держави. Але за це відчуття треба боротись.

Попереду ще не один суд.

Лише в першій інстанції прокуратура провела титанічну роботу – 501 позов і тисячі засідань.

Апеляційний шлях розпочато. Так само на нас чекають сотні позовів і тисячі засідань.

Але це вже успіх співпраці свідомих людей в громаді, журналістів та свідомих людей в правоохоронній системі, які роками в цій конкретній справі стоять за державний інтерес України і наші права.

Це чергова перемога в битві, але до найбільшої перемоги ще треба не один місяць попрацювати. Можливо, і не один рік.

Коли з кадастрової карти зникнуть незаконні ділянки, нам треба один єдиний підпис під указом президента про створення на цій території Національного парку. Цей природоохоронний статус захистить ліс від будь-яких зазіхань місцевої влади.

У підтримку цього прохання ми назбирали близько 15 тисяч підписів і передали їх в Адміністрацію.

І навіть, якщо це нам буде коштувати ще кілька років боротьби, то ми їх пройдемо, я переконана, успішно, бо, що б хто не думав, а ми "єсть народ, якого Правди сила, ніким звойована ще не була".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.