"Першого грудня" про загрозу колапсу науки
Не допустити колапсу української науки
Звернення Ініціативної групи "Першого грудня"
До написання цього звернення нас спонукали додані до нього дві заяви українських науковців, спрямовані до керівництва держави. З обох заяв з усією очевидністю постає тривожна ситуація у сфері управління наукою в Україні, яка поки що не лише не знаходить професійного вирішення, а навпаки – поглиблюється.
Якщо Україна з першої двадцятки провідних наукових держав світу справді опинилася внизу першої сотні, то це стає вироком політиці у сфері науки всіх без винятку українських урядів з часів здобуття незалежності, включно з урядом нинішнім. Це засвідчує, що науку, як і культуру, все ще трактують як не варту уваги "надбудову", яка тільки поглинає кошти, а тому має фінансуватись "за залишковим принципом". Викривлене розуміння ролі науки призвело також до кризи університетської науки, яка в усьому світі становить найдинамічнішу ділянку наукових досліджень. Відтак впродовж минулого десятиліття число наукових працівників навіть у провідних українських університетах скоротилося пересічно вдвічі, що лише пришвидшило процес руйнування багатьох університетських наукових шкіл, які формуються десятиріччями. Кожна наукова школа визначає найвищий світовий рівень у конкретній ділянці окремої науки, вона є маркою та візитівкою свого суспільства. Кожна наукова школа вимагає учнів. Ними стають найкращі, найбільш освічені і талановиті випускники університетів, а ті, в свою чергу, ведуть свій розвиток зі школи, з вимогливих сімей. Усе це складає неперервний ланцюг у внутрішньому усвідомленні своєї громадянської відповідальності. На жаль, сьогодні в Україні ці молоді й перспективні люди втрачають інтерес до науки або виїжджають її творити за кордон. Очевидно, що без розвиненої науки важко сподіватися на високий рівень освіти.
Ось чому в Україні вже звучать голоси, що все це, вкупі з іншими проблемами у сфері культури, свідчить про системне знецінення в нашій державі культурної та інтелектуальної сфер.
Ми переконані, що майбутнє нашого народу кується сьогодні в кузнях академічної та університетської науки, які мають діяти в умовах творчої свободи, академічної доброчесності, інституційної автономії, соціальної відповідальності та правильно організованого фінансування. У сучасному суспільстві знань наука й академічна сфера є не розкішшю для "заможних", а необхідністю. У цьому світі виживуть ті суспільства, які мають більше якісних знань, кращі технології, якісну природничу та суспільно-гуманітарну освіту, більшу довіру суспільства до носіїв знань та компетенцій. Що гіршою є наука, то менше ми знаємо про себе самих, своє суспільство, світ та природу. А тому програємо тим, у кого наука краща. Якісне навчання в Україні повинно стати основним пріоритетом, наука – найвищою формою виробництва, а інтелектуальна праця має мати найвищу вартість.
Однією з найголовніших проблем нинішньої науки, на наш погляд, є те, що нею на державному рівні часто керують непрофесійні чиновники, покладаючись виключно на свій "тверезий розум" і виходячи з принагідних, іноді корисливих інтересів. Ось чому ми підтримуємо заклик науковців до органів влади здійснювати всі необхідні кроки, спираючись на сформовану експертну думку самих науковців. Частина їхніх вимог сформульована в долучених двох заявах, які видаються нам цілком обґрунтованими. Ми усвідомлюємо, що в сучасній українській науці далеко не все ідеально. У багатьох сферах "нагорі" управлінської ієрархії наукової сфери опинилися випадкові люди, які взагалі не є науковцями. Але навіть попри це в наукових середовищах продовжує працювати багато дуже достойних людей, які бережуть і розвивають унікальні знання і компетенції – попри всі несприятливі умови. Ці люди підтримують і підсилюють інтелект нації. Ми вважаємо, що обговорення проблем і шляхів розвитку науки може відбуватися тільки разом із самими науковцями.
Не менш гостро стоїть проблема, яку можна спостерегти не лише у сфері науки, а й в інших ділянках суспільного життя, а саме: викривленість і маніпулятивність чинних конкурсних процедур. Це лише ілюструє той прикрий висновок, що Україна й далі залишається країною імітацій демократичних стандартів, тоді як дійсність формується потаємними партійними, клановими чи корупційними інтересами. У сфері науки, яка є цариною вірності правді, це особливо нестерпно.
Ми вважаємо життєво необхідним для української науки не лише змінити принцип фінансування та проведення прозорих процедур прийняття рішень, а й втілити – не на словах, а на ділі – принцип автономії університетів. Успадкована від СРСР централізована система лише поглиблює всі негативні явища, від яких страждає наука і ціла академічна спільнота. Вона сприяє сервілізму, а не академічній свободі, без якої наука неможлива.
Ми закликаємо чинний Уряд України провести безсторонній авдит, наскільки і з якою ефективністю здійснюється проголошений ним курс на інтеграцію системи освіти та наукових досліджень у загальноєвропейський і світовий науково-освітній простір. Те, що ситуація тут кризова, вже очевидно. Слід тепер встановити, чому саме, і чесно це визнати.
На завершення хочемо підтримати висновок, зроблений в одній із долучених заяв: "І влада, і всі ми повинні пам'ятати: без сучасних якісних університетів і без потужної наукової системи демократична європейська Україна з убезпеченими кордонами і високим рівнем життя громадян неможлива".
Нагадаємо, що створена у двадцяту річницю референдуму ініціативна група "Першого грудня", має на меті встановлення нових правил. Сьогодні до групи входять чільні українські інтелектуали: Олександра Гнатюк, Володимир Єрмоленко, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Ігор Козловський, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
