Репресії та біль замість здорового глузду

Чому "антинаркотичний" проект закону лише погіршить ситуацію із наркотиками та примусить хворих страждати ще більше?

Залежність від незаконного вживання психоактивних речовин – це проблема, яку в народі називають "наркоманією". Політики люблять нею перейматися, заробляючи собі швидкі політичні дивіденди. В цій боротьбі з уявними вітряками люди з важкими захворюваннями, які змушені вживати психоактивні речовини для знеболення, завжди залишаються за кадром.

"Боротьба з наркоманією", яка зачіпає життя мільйонів хворих людей, стала чи не найбільш зручним жупелом, за яким суспільству можна "продати" будь-яку дикість.

17 січня у Верховній Раді зареєстровано Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними N2784. Цей законопроект, поданий депутатами партії "Слуга народу", написаний у найкращих традиціях репресивного жанру і є фактично калькою підходів та законодавчих норм, що вже давно працюють в Російській Федерації.

Стоп знеболенню

За даними Міжнародного комітету ООН по контролю над наркотиками, Україна належить до країн, в яких доступна для вживання кількість контрольованих речовин покриває не більше 20% від того обсягу, що необхідний для знеболення. Цей обсяг розраховується з використанням показника захворювань, які спричиняють серйозні фізичні страждання. За оціночними даними, зібраними Інститутом аналітики та адвокації, впродовж 2014-2016 рр. 95 тис. людей в Україні щороку помирали, страждаючи від болю. Це означає, що приблизно 85% хворих не отримали необхідного знеболення не лише вчасно, а і взагалі.

Законопроект N2784 ще більше ускладнить і так болюче життя усіх важкохворих в Україні, адже він робить фактично неможливими до виконання встановлені для аптек правила відпуску та торгівлі сильнодіючими знеболювальними засобами. Автори законопроекту чомусь втрутилися у сферу компетенції та відповідальності Міністерства охорони здоров'я і хочуть заборонити відпуск контрольованих лікарських засобів без електронного рецепта, який ще навіть не введено в дію, і коли він повноцінно запрацює – невідомо.

Нагадаю, що сильнодіюче знеболення сьогодні в Україні потрібне більш ніж 100 тис. пацієнтів, які мають онкологічні захворювання, та більше 400 тис. пацієнтів, які отримують паліативну допомогу. Крім того, без сильнодіючих лікарських засобів можуть залишитися близько 700 тис. осіб, які перебувають на обліку у зв'язку із розладами психіки та поведінки.

Крім того, фактично неможливим буде отримати повну та вичерпну інформацію про лікарські засоби, що передбачає Закон "Основи законодавства України про охорону здоров'я". Тому що "пропагандою" можна потрактувати фактично будь-яке поширення достовірної інформації про ліки чи просвітницьку діяльність.

Боротьба з пропагандою – це політика, яка не ефективна у боротьбі з наркозалежністю

Україна і до того мала жорстку політику щодо незаконного обігу наркотиків, при чому рівень наркозалежності в країні з часом лише зростає. Нічого дивного – в усьому цивілізованому світі вже давно відомий той факт, що репресивний підхід поширення наркоманії не зменшує, швидше навпаки. Тож яка логіка в тому, щоб ще більше "закручувати гайки", якщо це точно не принесе позитивних результатів?

Якщо уважно почитати законопроект – відповідь очевидна. Логіка в тому, щоб під приводом боротьби з наркозалежністю дати правоохоронній системі ще більше можливостей для репресій. І ключове слово у цьому – "пропаганда", адже під нього можна притягнути все.

Розмістив у себе на Фейсбуці фото конопель? Прийшов розповісти про шкоду наркотиків підліткам у школі? Поділився з паліативними хворими інформацією про засоби для знеболення? Все, пропаганда.

Ось як виглядає ця стаття в законопроекті: Стаття 3151. "Пропаганда або реклама наркотичних засобів... в інформаційно-телекомунікаційних мережах (включаючи мережу Інтернет) або в громадських місцях (у тому числі на фасадах будинків, дорожньому покритті, інших об'єктах міської інфраструктури) шляхом поширення зображень, цифрових знаків та (або) назв, штрих та скан-кодів, веб-адрес, аккаунтів у соціальних мережах та месенджерах (в тому числі іноземними мовами), а також пропаганда відомостей про засоби та методи їх розробки, виготовлення, культивування чи використання, місця їх придбання, опис будь-яких переваг у використанні окремих наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, наркотичних рослин або їх частин, що містять наркотичні засоби, або психотропні речовини, або їх прекурсори карається штрафом від трьох до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років."

У 21 столітті вірити в те, що наркозалежність можна лікувати насильно – це занадто.

Проект закону передбачає примусовий медогляд та примусове лікування наркозалежних, в тому числі неповнолітніх. Чимала кількість наукових досліджень і публікацій доводять, що серед пацієнтів, які проходили примусове лікування від залежності, вищий рівень рецидивів вживання, передозувань, смертності.

Згідно з даними Європейського моніторингового центру з наркотиків та наркотичної залежності, примусове лікування від наркозалежності (включаючи засоби тримання під вартою, короткочасне та тривале стаціонарне лікування, лікування на базі громад, групове амбулаторне лікування та лікування у пенітенціарних закладах):

 не має позитивного впливу на вживання наркотиків чи кримінальний рецидив порівняно з іншими підходами (78% досліджень);

 чинить негативний вплив примусового лікування на злочинний рецидив, порівняно з контрольною групою (22% досліджень)

 лише два дослідження відзначили значущий вплив тривалого примусового лікування пацієнтів на кримінальний рецидивізм: одне повідомило про невеликий розмір впливу на рецидивізм через два роки, а інше виявило менший ризик вживання наркотиків протягом тижня після звільнення від примусового лікування.

У звіті Департаменту громадського здоров'я штату Масачусетс за 2016 рік було встановлено, що люди, які були відправлені на лікуванні примусово, у 2 рази частіше помирали від передозування, ніж ті, хто вирішив піти на лікування добровільно

Наукове дослідження 2016 року, опубліковане в Міжнародному журналі наркополітики, виявило недостатність доказів того, що примусове лікування від наркозалежності допомагає людям припинити вживання наркотиків або знизити рівень рецидивізму.

Примусове лікування – це ще одна дикість, що створює нові можливості для репресій. І це зовсім не той підхід, який використовується в цивілізованому світі. Україну намагаються відкинути до часів Радянського Союзу, в якому "незручних" людей репресували, а декларація верховенства прав людини була фікцією. Разом із санкціями за ухилення від медичного огляду особою, яка не скоїла жодного правопорушення, примусове лікування – це порушення базових прав людини, до яких входить добровільність будь-яких медичних процедур.

У країнах з демократичними цінностями і пріоритетом прав людини навіть не обговорюється той факт, що репресивний підхід у боротьбі з наркозалежністю не є дієвим. Потрібна цілісна, дієва система профілактики і попередження вживання психоактивних речовин, медична і психологічна допомога, реабілітація, доступність програм замісної підтримувальної терапії, активна соціальна підтримка пацієнтів із розладами психіки внаслідок вживання психоактивних речовин. Люди, які вживають наркотики, повинні мати можливість пройти реабілітаційні програми, якщо мають таку потребу і хочуть цього. А це можливо лише тоді, коли ми розглядаємо наркоспоживача не як злочинця, навіть якщо він не скоїв жодного правопорушення, а як хворого, якому потрібна допомога.

Волею долі я стикнулася з онко надто близько. Ближче, ніж хотілося б. Напевно і не могло бути інакше, адже саме так з'явився великий місійний мультимедійний проект "Я, Ніна", який вже змінює життя окнохворих в нашій країні.

Кожного першого вівторка місяця ми проводимо наші Дні Донора більше відомі, як Red Brunch, де збираємо кров на потреби онкохворих, пологових будинків та військових шпиталів, а також волосся щоб виготовити перуки для онкохворих дітей віком від 2 до 18 років. Зареєструватися на День Донора у Києві або у Львові можна за цим посиланням.

На початку березня ми запустимо ще один новий проект – Фундацію #ВАРТОЖИТИ, яка стане дієвим органом і провідником між бізнесом і організаціями, які маленькими або великими кроками реформують сферу, пов'язану з онко.

Підтримати проект "Я, Ніна" будь-якою комфортною сумою і допомогти нашій команді і надалі не зупинятися можна за цим посиланням:

https://yanina.life/donate

Ми дуже пильно стежимо за всім, що коїться в Національному Інституті Раку, а також за роботою Міністерства Охорони Здоров'я.

Законопроект N2784 не принесе Україні нічого хорошого, він заподіє лише шкоду. Усім нам – і тим людям, які страждають чи колись будуть страждати від болю, і тим, хто живе з наркозалежністю.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.