Пам"яті Єгора Лєтова
Справа навіть не в тому, що на пісні "Все идет по плану" я розучував баре. Про це може згадати кожен – і сьогодні скупу сльозу ностальгії за молодістю проллє багато хто. Але сьогодні в Омську помер не просто один із найталановитіших поетів і композиторів усіх часів і народів. Від нас пішла людина, яка кредом своєї творчості зробила ідею громадянської свободи. Навіть просто свободи, без пафоса. Жити – і радіти життю.
Вибачте, у мене тремтять руки і плутаються думки. Я не знаю, як висловити те, що відчуваю. Зараз спробую. Старшим людям проведу паралель – уявіть собі, що вмер Гагарін.
Творчість "ГО" я оцінив у достатньо зрілому віці – у 21 рік. До того я зневажав Лєтова – за те, що його "слухали маси". Типові такі юнацькі понти. Але в 1997 я почув "Пой, революция!", "Нечего терять" і "У войны не женское лицо". Побачив чорно-білу обкладинку "Сонцеворота", де стрьомного вигляду юнаки з червоним прапором і тьоті з іконами ідуть проти клонованих омонівців. Я носив ту касету у плеєрі років п"ять – і якось, побачивши в метро Андрія Шкіля, подарував її йому, швидко домалювавши до прапора унсовський хрест.
За ці п"ять років я поступово дійшов до ранніх пісень "Оборони" – там навіть одна українська є: "Рок-н-ролл закiнчiвся. Хiба цэ не зрозумiло? Вiн тревав двадцать пять рокiв, теперь його слiд вiдмiнитi. Секс пистолз закiнчiв рок-н-ролл. Онi булi останнею рок-н-ролльною группою, теперь усе закiнчiно..."))
Зараз у мене є всі альбоми "ГО" разом із сопроектами. Включно з останнім, де остання пісня називається "Осінь" – заповіт старого музиканта, який "з ким би не бився і не воював – ніхто не програв".
"Гражданская оборона" – яка назва, а? Оборона громадянина. Вся творість Лєтова – є тезою про те, що життя прекрасне, якщо в тебе є мінімум свободи. Навіть у бункері є свобода, навіть у тотально контрольованому світі корпорацій і чиновників ти можеш бути вільним, якщо у тебе є Бог і любов. "Все вокруг чужое, только Бог и имя твое..."
Лєтов сам був вільним. Він співав "я завжди буду проти", але казав: "все що ми робимо – ми робимо тільки за!" Над ним сміялися – казали, що йому треба було вмерти молодим, як Цою, але Єгор не комплексував – відростив пузо, завів котів, уболівав за "Авангард" і став 40-річним мужиком. І пісні писав про "свирепую историю любви" для таких же олдових чуваків – але слухали ці пісні і зовсім юні люди.
Уміння залишатися собою в блядський час, коли друзі зраджують, влада убиває, кон"юнктура рулить, а довкола все летить у прірву – ось що таке свобода. Мільйонам людей у світі Єгор Лєтов, у якого сьогодні вдень "щось сталося з серцем", подарував це відчуття. Відчуття приналежності до єдиної спільноти тих, хто на зло всім бідам і державам живе, насолоджуючись життям.
Хочеться ще багато сказати. Але всього не скажеш, тим більше що руки тремтять і думки плутаються. Вибачте за цей сумбур. Ще й 40 днів з дня смерті мого діда.: (
Царство Небесне і вічная пам"ять!
Наше дело большое, почетное,
Словно кипение масла в кровавой каше
Словно строчка, бегущая прочь.
Словно теплый хлеб. Словно млечный дождь.
В мире без греха.
В мире без греха.
Наше дело последнее, словно патрон
Словно вечно последний подвиг
Словно всякий последний раз
Словно первый вдох. Словно первый шаг
В мире без греха.
В мире без греха.
Наше дело пропащее, словно палец,
Оторванный вражеской пулей
На священной народной войне
Словно сабли свет. Словно смертный бог
В мире без греха.
В мире без греха.
Наше дело геройское, словно житейская школа
Заслуженных почетов
Словно железная хватка земли
Словно наяву. Словно налегке
В мире без греха.
В мире без греха.
Ливнем косым постучатся в нашу дверь
Гневные весны, веселые войска
Однажды, только ты поверь,
Маятник качнется в правильную сторону
И времени больше не будет.
