Павло Солодько Редактор "Історичної правди"

Пам"яті Єгора Лєтова

19 лютого 2008, 20:17

Справа навіть не в тому, що на пісні "Все идет по плану" я розучував баре. Про це може згадати кожен – і сьогодні скупу сльозу ностальгії за молодістю проллє багато хто. Але сьогодні в Омську помер не просто один із найталановитіших поетів і композиторів усіх часів і народів. Від нас пішла людина, яка кредом своєї творчості зробила ідею громадянської свободи. Навіть просто свободи, без пафоса. Жити – і радіти життю.



Вибачте, у мене тремтять руки і плутаються думки. Я не знаю, як висловити те, що відчуваю. Зараз спробую. Старшим людям проведу паралель – уявіть собі, що вмер Гагарін.

Творчість "ГО" я оцінив у достатньо зрілому віці – у 21 рік. До того я зневажав Лєтова – за те, що його "слухали маси". Типові такі юнацькі понти. Але в 1997 я почув "Пой, революция!", "Нечего терять" і "У войны не женское лицо". Побачив чорно-білу обкладинку "Сонцеворота", де стрьомного вигляду юнаки з червоним прапором і тьоті з іконами ідуть проти клонованих омонівців. Я носив ту касету у плеєрі років п"ять – і якось, побачивши в метро Андрія Шкіля, подарував її йому, швидко домалювавши до прапора унсовський хрест.

За ці п"ять років я поступово дійшов до ранніх пісень "Оборони" – там навіть одна українська є: "Рок-н-ролл закiнчiвся. Хiба цэ не зрозумiло? Вiн тревав двадцать пять рокiв, теперь його слiд вiдмiнитi. Секс пистолз закiнчiв рок-н-ролл. Онi булi останнею рок-н-ролльною группою, теперь усе закiнчiно..."))

Зараз у мене є всі альбоми "ГО" разом із сопроектами. Включно з останнім, де остання пісня називається "Осінь" – заповіт старого музиканта, який "з ким би не бився і не воював – ніхто не програв".

"Гражданская оборона" – яка назва, а? Оборона громадянина. Вся творість Лєтова – є тезою про те, що життя прекрасне, якщо в тебе є мінімум свободи. Навіть у бункері є свобода, навіть у тотально контрольованому світі корпорацій і чиновників ти можеш бути вільним, якщо у тебе є Бог і любов. "Все вокруг чужое, только Бог и имя твое..."

Лєтов сам був вільним. Він співав "я завжди буду проти", але казав: "все що ми робимо – ми робимо тільки за!" Над ним сміялися – казали, що йому треба було вмерти молодим, як Цою, але Єгор не комплексував – відростив пузо, завів котів, уболівав за "Авангард" і став 40-річним мужиком. І пісні писав про "свирепую историю любви" для таких же олдових чуваків – але слухали ці пісні і зовсім юні люди.

Уміння залишатися собою в блядський час, коли друзі зраджують, влада убиває, кон"юнктура рулить, а довкола все летить у прірву – ось що таке свобода. Мільйонам людей у світі Єгор Лєтов, у якого сьогодні вдень "щось сталося з серцем", подарував це відчуття. Відчуття приналежності до єдиної спільноти тих, хто на зло всім бідам і державам живе, насолоджуючись життям.

Хочеться ще багато сказати. Але всього не скажеш, тим більше що руки тремтять і думки плутаються. Вибачте за цей сумбур. Ще й 40 днів з дня смерті мого діда.: (

Царство Небесне і вічная пам"ять!



Наше дело большое, почетное,

Словно кипение масла в кровавой каше

Словно строчка, бегущая прочь.

Словно теплый хлеб. Словно млечный дождь.

В мире без греха.

В мире без греха.

Наше дело последнее, словно патрон

Словно вечно последний подвиг

Словно всякий последний раз

Словно первый вдох. Словно первый шаг

В мире без греха.

В мире без греха.

Наше дело пропащее, словно палец,

Оторванный вражеской пулей

На священной народной войне

Словно сабли свет. Словно смертный бог

В мире без греха.

В мире без греха.

Наше дело геройское, словно житейская школа

Заслуженных почетов

Словно железная хватка земли

Словно наяву. Словно налегке

В мире без греха.

В мире без греха.

Ливнем косым постучатся в нашу дверь

Гневные весны, веселые войска

Однажды, только ты поверь,

Маятник качнется в правильную сторону

И времени больше не будет.