Зустріч Тані Монтян з волонтерами. Репортаж

Сходив на першу зустріч волонтерів Тетяни Монтян.

-------------------------------------------------------

Актовий зал звичайної школи на Харківському масиві. На стінах – намальовані дитячими руками дещо наївні портрети гетьманів, президентів, науковців і митрополитів. Синьо-жовтий прапор і тризуб.

Над сценою – викладений із надувних кульок шкільний дзвоник із бантиком. Тиждень тому під ним давали путівку у доросле життя цьогорічним випускникам. Тепер під ним стоїть адвокат Тетяна Монтян. В неї теж починається путівка в доросле життя. Політичне.

"Давайте прикинемо, скільки насправді отримують ЖЕКи від вашої квартплати, – говорить Таня. – Мешканці нашого будинку оплачують експлуатаційні витрати по 2 гривні за квадратний метр. Сусідні ж будинки, в яких нема ОСББ, як у нас, платять по 3-5 грн".

На пошарпаних дерев'яних стільцях із наклеєними паперовими табличками "9-Б", "11-Г", "8-А" сидять не школярі, а дорослі люди. Їх більше п'ятидесяти. Різного віку – від 20 до 60 років. Вони уважно слухають Монтян, яка рахує кошти, котрі отримує ЖЕК.

"Зі стандартного для Позняків будинку у 20 тисяч квадратів кожна зайва гривня у рядку вашої платіжки "Експлуатаційні витрати" – це 20 тисяч гривень. Дві зайві гривні – це 40 тисяч, три – 60 тисяч. І все це чорний нал. Вам не кажуть, на що витрачаються ці гроші, малюючи натомість взяті з неба цифри у платіжках".

Фото: Михайло ПЕТЯХ

50 слухачів Тані у шкільному залі – не звичайні виборці, яких треба загітувати, щоб вони вибрали того чи іншого кандидата. Всі вони відгукнулися на заклик Монтян в інтернеті стати волонтерами. Всі вони прийшли сюди безкоштовно, витрачаючи власний час.

Молодь у яскравих футболках, люди похилого віку у светрах, солідні чоловіки і жінки в ділових костюмах... Більшість із слухачів давно слідкує за Тетяниною діяльністю на захист прав мешканців багатоквартних будинків у стосунках із ЖЕКами і владою.

Комусь із них Таня допомогла відбити рейдерську атаку, відстояти свою гідність і власність у суді, не дала чиновникам і бандитам відібрати квартиру... Хтось цікавиться досвідом Монтян у створенні ОСББ в її будинку на Срібнокільській.

Дехто знає Таню тільки кілька місяців – з її виступів на ТБ або дописів на "Українській Правді". Інші познайомилися з нею ще 10 років тому – коли вона захищала політв'язнів руху "Україна без Кучми".

Тепер усі ці люди хочуть допомогти в її діяльності на захист інших. Вони хочуть, щоб Тетяна Монтян стала народним депутатом від їхнього виборчого округу в Харківському масиві.

"Не думала, якщо чесно, йти в парламент, – сумно посміхається Таня. – Змінити своє рішення мене змусило ось що. Будучи радником Єврокомісії [уряду Євросоюзу] з питань житлово-комунального господарства, я готувала для Верховної Ради десятки законопроектів по ЖКГ і ОСББ. Але прорватися крізь барикади депутатських інтересів дуже важко.

Хтось знищував мої найкращі пропозиції з корисливою метою, хтось – через власну тупість, тільки до зали голосувань документи доходили у жахливо покаліченому вигляді. Я безліч разів із цим боролася, поки ми з колегами-юристами не зрозуміли: успішно проводити закони легше тоді, коли ти сам депутат і орієнтуєшся в ситуації на місці".

Питання стосунків із ЖЕКами і чиновниками хвилює не тільки слухачів Тетяни, а й багатьох мешканців Харківського. "Ми провели опитування – і 63% населення нашого масиву сказали, що їхня найбільша проблема – високі комунальні тарифи", – каже Монтян.

Вона стоїть не на сцені ("Це якось занадто пафосно"), а прямо навпроти першого ряду. Озвучки немає, і їй доводиться говорити досить голосно. Прямо в коридорі, за стіною актового залу працює гурток бального танцю. Вони вчаться під повільну печальну музику, яка додає драматизму словам адвоката.



"Проблема життя в Україні – те, що люди не вміють домовлятися. У нас діє правило нерозвинених країн "Переможець отримує все!" Тому люди замість створювати щось нове і корисне для країни ведуть постійну гонку озброєнь, постійно воюють. Це стосується і вищих ланок влади, і звичайних людей у звичайній квартирі.

Через те, що в країні нема чітких законів щодо захисту своєї власності і щодо управління спільною власністю, іде війна на виживання. Тому Янукович і садить у тюрму Тимошенко. Тому люди роками не можуть поділити двокімнатну квартиру, а намагаються отримати все, не залишивши близьким нічого.

Для того, щоб це змінити, достатньо внести поправки хоча б у кілька статей Цивільного кодексу – і тоді люди і чиновники замість воювати один з одним розвивали б своє майно і країну, працювали б над суспільно корисними завданнями, а не над гонкою озброєнь".

В залі піднімається рука: "Таню, невже ти думаєш, що від прийняття хороших законів стане добре жити?"

"Раю на землі не настане, – сміється Монтян. – Але жити стане легше. Скажімо, нинішній закон про ОСББ не ідеальний, депутати й урядовці його покромсали, однак і з таким законом люди можуть захистити власний будинок від комунальної мафії. Нашому ОСББ "Срібне коло" працювати теж непросто, але ми працюємо і досягаємо успіхів.

І прийняти хороший закон – справа непроста. Прогнати законопроект по всіх потрібних інстанціях – це кола пекла. Мені знайомі депутати кажуть: "Таню, ми б провели твій законопроект, але це відніме в нас купу ресурсів, які ми краще витратимо на гонку озброєнь".

Ви б бачили засідання комітету Верховної Ради з питань ЖКГ! Вони банально не розуміють, про що йдеться. В ідеалі парламент – це зібрання компетентних професіоналів. А зараз там сидять люди, які бояться втратити все під час війни, тому й захищаються депутатською недоторканістю".

"Тетяно Миколаївно, ви перекладали книжку лауреата Нобелівської премії з економіки Евелін Остром, – питає якийсь хлопчина. – Чому саме її?"

"Ця книга під назвою "Управління спільним" розповідає про алгоритми прийняття колективних рішень щодо спільного майна, – відповідає Монтян. – В тому числі і про багатоквартирні будинки. Це особливо актуально для України, де люди можуть жити і не знати сусідів по поверху.

Якщо ти не можеш обрати голову свого будинку, як ти обиратимеш депутатів хоча б місцевих рад? А в нас часто так буває, що сусіди нікому не вірять, а ЖЕКи на цьому наживаються".

"Та наші люди візьмуть гречку і рідну маму за неї продадуть на виборах!", – вигукує хтось із залу.

"Харківський масив унікальний тим, що тут живе середній клас, – пояснює Таня. – 70% мешканців Осокорків і Позняків самостійно купили свої квартири, таких людей важко купити гречкою. Звичайно, залишатимуться унікуми, які братимуть гречку і чекатимуть чарівника у блакитному вертольоті з іншими подарунками, але сподіваюся, що в нас на масиві таких буде небагато.

Проблема в іншому – ми не завжди усвідомлюємо, що наші будинки належить нам. Не тільки одна квартира, а весь будинок – і дах, і ліфти, і прибудинкова територія, все! Я на одному ток-шоу запитала, хто з присутніх знає, кому належить їхній будинок. І тільки одна людина відповіла "Всім мешканцям", а всі інші сказали дурницю про те, що він належить ЖЕКу".

"Добре, Тетяно, станете ви депутатом. А хто будуть ваші союзники?" – з провокаційною усмішкою запитує дядько з вусами.

"До кого достукаюся, той і буде, – серйозно відповідає Монтян. – В мене вже зараз депутати і від влади, і від опозиції просять перевірити їхні законопроекти. "Добре, – кажу, – я вичитаю на предмет юридичних помилок, а ти мені будеш винен, гаразд?" І вони не проти.

І це ще не все. У нас є всі шанси виграти майбутні вибори завдяки участі добровольців. Завдяки вам. Якщо я пройду в Раду, створиться алгоритм перемоги громадянських активістів на парламентських виборах – без великих грошей, без телевізійної реклами. І вже наступного скликання в парламенті будуть іще кілька активістів-професіоналів. Крапля камінь точить. І активні й небайдужі люди здатні протистояти великому баблу, гречці і мажорам".

В залі вже добряче стемніло. Вмикаємо світло. Добровольці розбиваються на групи. Таня представляє їм своїх колег, які зголосилися робити найважче – координувати активістів.

Юриста Дмитра, з яким вона організувала у 2004 році виїзд волонтерів на президентські вибори в один з округів Миколаївської області – і там вони за повної бездіяльності місцевого штабу підвищили результат Ющенка на 18 тисяч голосів. Олексія, який за прикладом Тані створив ОСББ в себе в будинку. Миколу, який організував залучення активістів через інтернет.

"Давайте сядемо поближче, – пропонує Олексій. – Бачите, як ми розсілися в різних кутках залу. Ми боїмося один одного".

"Да в нас вся страна такая!" – каже хтось, пересідаючи.

Поки йде обговорення, що робити далі, Таня прощається і виходить у коридор з бальними танцями. Їй треба забрати дітей з футболу, потім пробіжка, робота з документами, а вранці знову в суд – захищати когось, хто постраждав від чиновників, бандитів, корупціонерів та інших радощів життя в нинішній Україні.

Добровольці, обговоривши перші кроки роботи, теж потроху виходять. Хтось на ходу читає документи про захист від ЖЕКу, хтось ділиться досвідом спілкування з чиновниками, хтось просто жартує з новим знайомим.

Зрештою залишаємося ми з Миколою. Він сортує заповнені активістами анкети, я йду вимикати світло. Микола оглядає порожню залу і помічає під сидінням у дальному ряду порожню пляшку з-під мінералки, залишену кимось із випускників.

"Школа – теж спільна власність", – жартує він і забирає пляшку, щоб викинути у смітник на вулиці.

Приєднатися до волонтерів Тетяни Монтян можна тут