Смертельна ціна бездіяльності МОЗ
Двоє дітей померло на Волині через бездіяльність МОЗ. Хворому на торсійну дистонію з Донецька терміново необхідна операція, а рятівної системи для нього нема – заявили пацієнтські організації.
Торсійна дистонія – це трохи схоже на ДЦП: покручене тіло, закинута назад голова і важко навіть склянку води налити. Але люди з торсійною дистонією можуть жити нормальним життям. Для цього їм потрібна операція – у головний мозок вживлюється нейростимулятор. Він знімає симптоми хвороби і працює від генератора, який вшивають пацієнту під ключицею. Це своєрідна "батарейка", яка сідає через три-п'ять років і потребує заміни. Якщо вчасно батарейку не замінити, людина помре.
Ці нейростимулятори і батарейки самостійно купити хворий не може. Вони закуповуються централізовано за кошти держави. Керує процесом Міністерство охорони здоров'я України й особисто міністр Степанов. Все, що йому треба зробити, щоб організувати закупівлі ліків, – ви не повірите – просто підписати документи. І дати старт закупівлям.
Загалом в Україні 38 напрямків, за якими закуповуються ліки для тяжкохворих пацієнтів.
Це близько 1500 найменувань ліків та медичних виробів, які держава має закуповувати щороку, щоб українські пацієнти з тяжкими хворобами мали шанс на життя.
Від моменту старту закупівлі до моменту, коли дорогоцінна таблетка потрапить до пацієнта проходить від 3-х місяців (фантастичний сценарій) до 2-х років (коли йдеться про вакцини, які виробляються багато місяців).
Саме МОЗ у цьому процесі є ключовим органом, який має:
-затвердити переліки (номенклатуру) лікарських засобів для закупівель;
-зібрати потреби (кількість з усіх регіонів), сформувати бюджетні розрахунки по кожному лікарському засобу та передати їх закупівельнику (ДП "Медичні закупівлі України" або міжнародним організаціям);
-лише після цього закупівельник може оголосити тендер, який триває близько двох місяців, оцінити пропозиції та обрати переможця;
-потім переможець (виробник) починає виготовляти лікарські засоби (готові ліки є нечасто, зазвичай їх виготовляють під конкретне замовлення), що може зайняти від кількох місяців до кількох років у випадку вакцин;
-логістика також займає час – від кількох тижнів до місяців, адже після виготовлення лікарські засоби мають бути доставлені в Україну (якщо вони імпортні), а потім розвезені до регіонів.
Кожен процес, описаний вище, регулюється документом. Цей документ – зазвичай наказ МОЗ – має підписати і погодити особисто міністр або його профільний заступник. Накази про затвердження номенклатур, про розподіл ліків по регіонах, затвердження кошторисів – кожен цей крок залежить від конкретної людини в МОЗ, яка має працювати день і ніч, щоб закупівлі відбувалися. Лише тоді система працюватиме, а ліки надходитимуть в регіони.
Станом на сьогодні – 15 липня – закупівлі стартували лише по дорослій та дитячій онкології. Ну як стартували – частково і зі скрипом. Частину ліків ДП почало закуповувати на початку червня, але потім все зупинилося. Адже 12 червня Кабін з подачі МОЗ ухвалив спеціальну постанову, яка по суті заблокувала всю роботу з закупівель і перевела її в ручний формат керування – особисто паном Степановим. Тепер кожна закупівля – характеристики товарів, що закуповуються, договори за результатами закупівлі – погоджуються МОЗ. Для розуміння, на погодження від МОЗ по дорослій онкології ДП "Медичні закупівлі" чекало 28 днів. Дорогоцінних днів, за які ліки моли б уже виготовлятися для хворих українців.
Всі інші програми – в простої. Це орфанні захворювання, ВІЛ, гепатити, доросла та дитяча гемофілія, серцево-судинні захворювання тощо.
Договори з міжнародними організаціями, які мають закуповувати ліки та медичні вироби, досі не підписані. Більше того, на 2020 рік МОЗ досі навіть не обрав міжнародні організації, які будуть купувати ліки для хворих на цукровий діабет, легеневу гіпертензію, туберкульоз тощо.
Тобто за 7 місяців 2020 року, з яких Степанов майже 4 на посаді, не зроблено фактично нічого, щоб ліки для тяжко хворих були закуплені за державні кошти. До країни не заїхала жодна таблетка, більше того, шанси, що хоч одна програма буде завершена до кінця 2020 року – мізерні.
Пан Степанов неодноразово казав, що все під контролем, а закупівлі ліків відбуватимуться "дуже швидко і дуже ефективно". Крім того, очільники МОЗ запевняли, що пацієнти зможуть протриматися завдяки залишкам ліків за попередні роки. Але на мій запит щодо реальної кількості ліків і вакцин пан Степанов відправив мене на сайт МОЗ.
А на сайті МОЗ інформація дуже уривчаста і неповна. Тому зрозуміти, скільки насправді в країні є залишків ліків абсолютно неможливо.
Що це означає? Що діти і дорослі вмиратимуть без ліків. І ніхто не зможе їм допомогти.
Чому керівники МОЗ не підписують документи на закупівлю ліків за бюджетні кошти 2020 року? Чому міністр Максим Степанов не оголошує тендери. Тільки тому, що некомпетентний? І так, і ні.
Річ у грошах.
На закупівлю ліків та медичних виробів у цьому році виділили майже 10 млрд гривень. Це справді великий бюджет, за який ми, депутати, боролись разом із пацієнтськими організаціями. І перемогли. Це в півтора рази більше, ніж минулого року.
Виглядає так, що МОЗ має конкретну мету: дотягнути до кінця року та "злити" ці кошти компаніям-прокладкам, як це відбулося в 2014 році. Напевно тому чиновники МОЗ затягують підписання документів. Тому обманюють і кажуть, що у дитячих смертях винна місцева влада. Тому й блокують централізовані закупівлі лікзасобів і не відповідають на запити Держпідприємства "Медичні закупівлі України" (ДП МЗУ). Адже найлегше – передати ці закупівлі в тендерний комітет МОЗ і закупити все з 40% націнкою: як це зробив Степанов і команда при закупівлях костюмів захисту для лікарів. Так само, як це робила Раїса Богатирьова.
І це треба змінити. Такі чиновники не мають жодного права очолювати Міністерство, від якого залежать життя мільйонів хворих українців. Поки вони зволікають і планують схеми на закупівлях, просто зараз, у ці хвилини від судом мучиться ще один хворий у Донецьку, який чекає на заміну нейростимулятора. А від серцевого нападу без необхідних ліків задихається жінка у Київській області. Таких хворих – багато. Їхня біда – ціна бездіяльності МОЗ.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
