Довгострокові перспективи або "метод измора"
Вчора відбулась презентація нової редакції Закону України "Про фізичну культуру і спорт". 17 листопада за остаточні правки до Закону проголосували 327 народних депутатів. 11 грудня документ був підписаний президентом України, а чинності він набере 1 січня 2011 (!) року.
"Дискусії щодо редагування Закону України "Про фізичну культуру і спорт" тривали з 2003 року. Загалом було прийнято 269 поправок до цього документу" – розповів голова Комітету Верховної Ради з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму Павло Костенко.
Даний законопроект був відправлений Верховною радою на доопрацювання 2 рази. Майже півтора роки (!) депутати працювали над внесенням змін до Закону, починаючи із 23 вересня 2008 року, коли ВР 395 голосами прийняла нову редакцію ЗУ "Про фізичну культуру і спорт".
Слід віддати належне депутатам. Робота була виконана майже "на відмінно". Закон визначає загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту та регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку цієї сфери. Тут можна знайти тлумачення основних термінів, ознайомитись із правами громадян та засадами державної політики у сфері фізичної культури і спорту.
Що стосується фінансового забезпечення, то народні обранці пропонують, зокрема "проведення державної спортивної лотереї" та "інвестиційної діяльності" (джерело останнього не зазначено). Для більшої мотивації потенційних інвесторів: "держава сприяє діяльності суб'єктів господарювання, що здійснюють інвестиційну діяльність у сфері фізичної культури і спорту в Україні ".
В той час, коли ми займаємось питанням "who is who?", по декілька років працюючи над визначенням та основними засадами, сусідня Росія вже розробила "Стратегію розвитку фізичної культури на період до 2020 року". Дана програма відповідає не стільки на питання "що?", скільки на "як це зробити?" з відповідною конкретикою та планом дій. Основний акцент ставиться на популяризації спорту серед широких верств населення шляхом відновлення та розбудови спортивних товариств, які так популярні у розвинених європейських країнах. З іншого боку – залучення державних ресурсів.
Кількість населення, яке постійно займається спортом планується збільшити у 3 (!) рази. У "Стратегії" також особлива увага приділяється розвитку спортивної інфраструктури завдяки активному залученню вітчизняного бізнесу, іноземних інвестицій та приватно-державного партнерства. Одним із основних пріоритетів визначається система чіткого контролю за реалізацією прийнятих рішень.
Не берусь розхвалювати рішення РФ. Щодо спортивної сфери у нас є багато спільного. По-перше, обидві країни отримали солідну спадщину від СРСР (спортивні зали, басейни, стадіони і т.д.). По-друге, кількість населення, яке регулярно займається спортом становить не більше 8 % (для порівняння, в Італії цей показник тримається на рівні 20 %). По-третє, всі ми прагнемо "стратегічного прориву" на цьому фронті, збільшивши у рази загальні показники та наздогнавши якщо не Італію, то хоча б Німеччину. Але основна спільність полягає в тому, що і Україна і Росія "успішно" занедбали майже весь свій спортивний потенціал. "Шокова терапія" у цьому випадку навряд чи дасть швидкі зміни у позитивну сторону.
Проте не варто засмучуватись, вихід завжди є. Перевиконати план завжди можна, але без політики та політиків тут не обійтись. Керівництво РФ це чудово розуміє. Зокрема прем'єр-міністр вважає розвиток спорту у своїй країні – "особистою справою ". Саме фактору особистого втручання так бракує вітчизняному політикуму. Коли ВВП одягає кімоно та виходить на татамі це означає, що Федерація дзюдо отримає лояльне відношення з боку держави, яке конвертується у кругленьку суму. Чи часто хтось із наших політиків висловлюється щодо захоплення тим чи іншим видом спорту? (Автораллі – не є олімпійським видом). Таким чином колективна безвідповідальність та байдужість призводить до постійної бюрократії.
Наприкінці хочу додати. Нещодавно у "Подробицях" показували сюжет про Олімпійську базу з підготовки спортсменів-стрільців у Криму. Нагадаю, на Олімпійських іграх у Пекіні Артур Айвазян став першим у стрільбі із гвинтівки у положенні лежачи. У сюжеті чемпіон зазначив про умови тренувань та продемонстрував паперові мішені у тирі. Учасники олімпійських ігор з інших країн, які не показали такого високого результату, не використовують подібний матеріал вже понад 20 років. Нашим же спортсменам доводиться ще й заклеювати використані мішені, аби поцілити у "яблучко" вдруге та втретє.
Чесно кажучи, під час перегляду сюжету, база з підготовки наших олімпійців нагадувала хроніки із "Битви на Волзі". Єдина відмінність – кримський клімат не дозволив відтворити сувору зиму 1943-го. Спортсмени, які ціляться у мішені "багаторазового" використання нагадали образи радянських захисників відомого "будинку Павлова". Питання, чи довго наші олімпійці триматимуть облогу з боку чиновників, які обрали стратегію "взятия измором", залишається відкритим. Поки чекаємо набрання чинності нової редакції Закону, яке відбудеться за 1 рік і 12 днів...
www.swimfund.org.ua
