Чичваркін каже, що удари по Wildberries і НПЗ безглузді. Пояснюю, чому він помиляється

Відомий і шанований у частині українських бізнес-кіл підприємець та блогер Євген Чичваркін дав інтерв'ю на каналі Breakfast Show в YouTube. Одна з тез, яку він озвучив: діпстрайки України – тобто далекобійні удари по Wildberries і російських НПЗ – нібито "неефективні", адже від них страждають в першу чергу цивільні. Мовляв, незрозуміло, який військовий сенс у знищенні складів маркетплейсу, де продають побутові речі. Цей же наратив він повторював у інших дописах та відео.

Я не могла пройти повз, адже Євген свідомо чи несвідомо озвучує аргументи, вигідні кремлівській владі.

Свою реакцію на цю історію я записала окремо у TikTok. Тут хочу дати розширену і ще більш аргументовану відповідь.

Чому Євген Чичваркін помиляється: відповідь Яни Матвійчук

Wildberries – найбільший маркетплейс росії, щоденно ним користуються, за різними оцінками, 35-40 мільйонів росіян, а активними покупцями є десятки мільйонів щомісяця.

Ще донедавна на сайті за пошуковим тегом "Всё для СВО" можна було знайти каски, бронежилети, аптечки, рації, FPV-дрони й механізми скидання боєприпасів. Під товарами покупці лишали відгуки на кшталт "спасибо, пригодилось на штурме". Пошуковий тег прибрали після перших українських ударів. Однак каски та бронежилети продовжують продаватись.



Тобто Wildberries – логістична інфраструктура, частину якої свідомо використовували для постачання товарів воєнного призначення на фронт. Саме тому удар по Wildberries варто розглядати як частину продуманої кампанії діпстрайків України по військово значущих цілях у тилу.

За різними оцінками, довкола Wildberries – прямо чи опосередковано – задіяно понад 4 мільйони росіян: співробітники складів і пунктів видачі, кур'єри, а найбільше – сотні тисяч продавців-підприємців та їх наймані працівники, підрядники, постачальники. Багато з них взяли кредити під товарний обіг, оренду приміщень чи техніку для ПВЗ.

Коли склади горять, товар знищено, а компенсації не покривають і третини втрат, ці люди фізично не зможуть обслуговувати позики. Тобто йдеться про хвилю неповернених кредитів, яка вдарить по самій Wildberries і по банках, що її фінансували.



Фінансове становище самого маркетплейсу і без того вразливе. За оцінками The Bell, сукупний борг Wildberries наприкінці 2025 року міг наближатися до 1,3 трильйона рублів, з них понад 500 мільярдів – перед державним банком ВТБ, який одночасно є і кредитором, і партнером компанії по фінтех-проєктах. Удар по Wildberries розхитує і без того закредитовану компанію, тягнучи за собою ризики вже для банківського сектора росії в цілому.

Війна (точніше, її продовження) залежить від того, наскільки довго путінська система може й далі утримувати ілюзію нормального життя для мільйонів росіян.

Коли зникає бензин, дорожчає доставка, горить склад з товаром дрібного підприємця, а компенсація не покриває й третину втрат – ця ілюзія тріщить по швах.

Це одна з причин, чому такі об'єкти можуть розглядатися Україною як законні військово значущі цілі. Так само, як і підприємства, які переробляють нафту. Чичваркін натомість стверджує: удари по НПЗ безглузді, бо путінська машина живиться видобутком нафти, транспортуванням і продажем за валюту, а все інше – поза цією схемою...

Однак вже зараз російські посадовці та ЗМІ повідомляють про квоти на заправку військової техніки в російській армії. Нафтові компанії росії втрачають мільярди доларів і недоплачують податки в бюджет. І що це як не "схема війни"?

Якщо послідовно розвивати логіку Чичваркіна, то виходить, що удари по російській цивільній економіці він вважає неприйнятними. Начебто Україні треба вести війну так, аби пересічний росіянин і далі міг замовляти товари на маркетплейсі із доставкою на завтра.

Путін якраз і будує свою довгу війну на тому, щоб більшість росіян жила так, ніби війни немає. Чичваркін, можливо,, навіть щиро цього не усвідомлюючи, обстоює саме цю модель.

Чи справді Чичваркин благодійник і друг України?

Євген Чичваркін публічно підтримує Україну: бере участь у благодійних аукціонах, організовує фандрейзингові вечері, допомагає збирати кошти для українських лікарень, медичних проєктів, біженців та окремих гуманітарних ініціатив.

Водночас Чичваркін виступає саме як медійне обличчя зборів і аукціонів, яке залучає гроші інших донорів. Окремо скажу про його принципову позицію щодо військової допомоги. Чичваркін неодноразово заявляв, що "проти війни" та робить акцент на гуманітарній підтримці. Саме через такі переконання він відмовляється закликати безпосередньо донатити на ЗСУ. Чичваркін каже, що він проти насильства і проти зброї. Але як зупинити орду російських мародерів і гвалтівників без зброї?

Чому Євген Чичваркін повторює аргументи кремлівської пропаганди? Коментар Яни Матвійчук

Євген Чичваркін зробив в інтерв'ю кілька заяв. Крім вже озвученої, він роздумував, що Україні варто було б дотягнутися до об'єктів нафтодобування на крайній півночі або ж робити контрнаступи – як у 2022 році.

Я не знаю, який прихований зміст цих заяв: нерозуміння реалій бойових дій чи необхідність популяризувати в Україні заздалегідь шкідливі наративи.

Я не стверджую, що Чичваркін свідомо працює на когось. У мене немає для цього доказів. Але є аналітичний принцип, який варто застосовувати до будь-якого публічного спікера з росії: дивитись не на те, скільки відсотків часу людина каже правильні речі, а на те, чию тезу вона підсилює в критичний момент. Умовно кажучи, 80-90% проукраїнських заяв не скасовують 10-20% тез, які вчасно збігаються з кремлівськими наративами.

Так свого часу трансформувалась публічна позиція не одного відомого "хорошого росіянина": від щирої підтримки України до обережного "ватного" зсуву.

Я бачу принаймні два можливі пояснення:

Перший: Чичваркін щиро помиляється, дивиться на економіку як бізнесмен старої школи і не бачить (чи не хоче бачити) військового виміру логістики.

Другий: він озвучує тези, які об'єктивно вигідні Кремлю – незалежно від того, усвідомлює це сам чи ні.

Насправді ж висновок очевидний: рішення про діпстрайки України – про те, коли і куди наносити далекобійні удари, включно з ударами по НПЗ і ударом по Wildberries – ухвалює Україна, виходячи з власної воєнної доцільності. На цьому крапка.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.