Держава забула про доброчесність бізнесу. Новий Уряд має це виправити.
Держава забула про доброчесність бізнесу. Новий Уряд має це виправити
Після відставки Уряду, законопроекти подані на розгляд парламенту, але не схвалені ним у першому читанні, повертаються для перевнесення новим складом Кабінету Міністрів. Це означає, що новий Уряд має можливість переосмислити Антикорупційну стратегію на 2026-2030 роки та запропонувати своє бачення державної антикорупційної політики.
У зв'язку з цим, я хотів би звернути увагу на те, що нова Стратегія зовсім не пропонує бачення щодо політики держави у сфері доброчесності бізнесу. Це досить незвично, адже попередні антикорупційні стратегії містили окремі розділи щодо запобігання корупції в приватному секторі.
Міжнародні стандарти (зокрема, Конвенція ООН проти корупції, Цивільна конвенція Ради Європи проти корупції, Конвенція ОЕСР про хабарництво в міжнародних бізнес операціях) та сучасні тенденції розвитку антикорупційної політики, які, зокрема, викладені в антикорупційній директиві ЄС та оновлених політиках ОЕСР наголошують на важливості розвитку антикорупційних інструментів у приватному секторі.
З урахуванням цього, необхідно додати до проекту Стратегії аналіз досліджень та опитувань, які НАЗК проводило в частині приватного сектору та доповнити проект окремим розділом про доброчесність в бізнесі.
Новий розділ повинен говорити про створення екосистеми антикорупційного комплаєнсу в країні. Фактично з 2014 року, коли держава у законі про запобігання корупції закріпила основні стандарти доброчесності у бізнесі, ця сфера випала з фокусу антикорупційної політики.
Йдеться про формування цілісної системи, у якій держава, бізнес, професійна спільнота, інвестори та громадянське суспільство спільно створюють попит на доброчесне ведення бізнесу.
В цій екосистемі держава встановлює зрозумілі вимоги щодо антикорупційного комплаєнсу, бізнес запроваджує дієві механізми запобігання корупції, професійна спільнота формує стандарти та поширює практику, а інвестори, банки, аудитори й контрагенти враховують доброчесність компанії у своїх рішеннях.
Така екосистема має забезпечувати реальне функціонування антикорупційних систем: допомагати виявляти ризики, запобігати порушенням, захищати викривачів, перевіряти контрагентів і впливати на управлінські рішення. Для цього потрібні не лише законодавчі вимоги, а й державний нагляд, єдині підходи до оцінювання ефективності, економічні стимули для доброчесного бізнесу та сильна професійна спільнота комплаєнс-фахівців.
Якими могли б бути основні напрямки у створенні екосистеми антикорупційного комплаєнсу?
Для нової антикорупційної стратегії я б виділив такі:
1. Запровадження обов'язкових антикорупційних комплаєнс-систем для великих компаній та суб'єктів підвищеного корупційного ризику
Добровільний підхід не створює однакових правил для ринку: частина компаній інвестує у доброчесність, тоді як інші обмежуються формальними деклараціями або взагалі не впроваджують відповідних механізмів. Для великих компаній, учасників значних публічних закупівель та суб'єктів, що працюють у сферах із підвищеними корупційними ризиками, наявність ефективної антикорупційної комплаєнс-системи має стати обов'язковою складовою належного корпоративного управління.
2. Надання НАЗК повноважень щодо ризик-орієнтованої оцінки ефективності корпоративних систем комплаєнсу
Сама наявність антикорупційної програми не свідчить про те, що вона реально працює. НАЗК повинно мати можливість перевіряти не лише документи, а й те, як компанія оцінює ризики, перевіряє контрагентів, реагує на повідомлення про порушення та забезпечує незалежність комплаєнс-функції. Ризик-орієнтований підхід дозволить зосередити контроль на найбільших компаніях і найбільш уразливих секторах, не створюючи надмірного адміністративного навантаження на весь бізнес.
3. Розроблення єдиної методології оцінювання ефективності комплаєнсу відповідно до стандартів OECD та міжнародної практики
Без зрозумілих і єдиних критеріїв оцінювання перевірки можуть стати непослідовними та суб'єктивними. Методологія має визначати, за якими показниками оцінюється ефективність комплаєнсу: якість оцінки ризиків, реальна незалежність комплаєнс-функції, робота каналів повідомлень, перевірка контрагентів, проведення внутрішніх розслідувань і реагування на порушення. Це забезпечить передбачуваність як для бізнесу, так і для державних органів.
4. Створення системи державних стимулів для компаній, які впровадили ефективні антикорупційні програми
Бізнес повинен мати не лише юридичний обов'язок, а й економічну мотивацію інвестувати у доброчесність. Ефективний комплаєнс може враховуватися під час публічних закупівель, надання державної допомоги, державних гарантій, експортного фінансування, участі у проєктах відбудови та визначення заходів відповідальності юридичних осіб. Це дозволить перетворити доброчесність на реальну конкурентну перевагу, а не на додаткові витрати для компанії.
5. Розвиток професійної спільноти корпоративного комплаєнсу, включаючи професійні об'єднання, стандарти професії, навчання, сертифікацію та регулярний обмін кращими практиками
Ефективність комплаєнс-систем залежить не лише від законодавства, а й від якості фахівців, які їх створюють і впроваджують. Сильні професійні об'єднання сприяють виробленню стандартів професії, поширенню практичного досвіду та підвищенню незалежності комплаєнс-офіцерів. Розвиток навчання і сертифікації також допоможе відрізняти професійний комплаєнс від формального призначення відповідальної особи без належної компетентності та повноважень.
6. Інтеграція вимог щодо корпоративного комплаєнсу у сферу публічних закупівель, державної допомоги, управління державними підприємствами та проєктів відбудови
Держава не повинна фінансувати або укладати значні контракти з компаніями, які не мають належних механізмів запобігання корупції. Включення вимог щодо комплаєнсу до процедур закупівель, державної підтримки та відбудови зменшить ризики неефективного використання коштів і створить попит на доброчесну поведінку. Для державних підприємств такі вимоги мають бути частиною системи корпоративного управління та відповідальності наглядових рад.
7. Регулярний моніторинг стану корпоративної доброчесності та ефективності державної політики у цій сфері
Без системного збору даних неможливо оцінити, чи дає політика реальний результат. Держава повинна регулярно досліджувати рівень поширення комплаєнс-систем, їхню фактичну ефективність, основні проблеми бізнесу та вплив запроваджених стимулів і перевірок. Результати такого моніторингу мають використовуватися для коригування законодавства, методологій і державних програм, а не лише для підготовки формальної звітності.
У найближчі роки Україна залучатиме безпрецедентні обсяги приватних інвестицій та міжнародної фінансової допомоги. У цих умовах розвиток корпоративного антикорупційного комплаєнсу перетворюється з питань корпоративної культури окремих компаній на одну з важливих складових економічної політики держави.
Антикорупційна стратегія претендує на роль головного документа у сфері запобігання корупції тому вона повинна містити чітке бачення того, якою держава бачить систему доброчесності бізнесу в Україні до 2030 року.
З огляду на це, новий Уряд має використати можливість повторного внесення Антикорупційної стратегії не лише для технічного доопрацювання документа, а й для формування повноціного бачення про політику держави у сфері доброчесності бізнесу. Без такого розділу Стратегія не відповідатиме ані потребам української держави, ані сучасним міжнародним підходам до розвитку антикорупційної політики.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
