Округ 217. Відбулася презентація фільму ''Оболонь назавжди''
5 жовтня у кінотеатрі "Братислава" ми провели публічну презентацію фільму "Оболонь назавжди". Зробили його разом з командою, яка знімала передачу "Правда Сіті".
Запросили дуже вибагливу публіку – людей, які живуть у районі з моменту будівництва перших споруд. Було цікаво побачити саме їхню реакцію. І було дуже приємно почути з їхніх вуст, що ми зробили правильний акцент. А саме – Оболоні потрібен новий проект.
Сам житловий масив Оболонь – це чудовий проект, створений на голому місті, але який на 70% використав свій ресурс. Це стосується жилових будинків, інженерних комунікацій, усього простору, окресленого водою і промзонами.
Щоб цей район не перетворився на руїни через 10 років, потрібні масштабні і швидкі зміні. Де взяти ресурси на це?
Я переконаний, що ресурси з'являться, якщо зміняться відносини всередині громади, якщо люди будуть діяти по-іншому.
Перше, якщо люди перестануть соромитися і питатимуть, як витрачаються їхні гроші. Податки, комунальні платежі. Адже бюджет Оболоні перевищує бюджети левової частки обласних центрів, поступається хіба що містам-мільйонникам та промисловим центрам на кшталт Маріуполя чи Кременчука. Контроль над використанням коштів автоматично вирішить масу проблем. Звичайно, злодії та корупціонери будуть пручатися, але ми їх виведемо під корінь.
Друге, якщо люди усвідомлять, що тільки вони мають право приймати рішення, як облаштовувати простір району. Що будувати, а що – ні.
Третє, якщо ми у повсякденному житті змінимо речі, які залежать тільки від нас. Прибирати за своїми собаками. Не ставити машини так, ніби крім тебе у дворі ніхто не живе. Не смітити. Займатися своїми дітьми, аби вони не вешталися вулицями. Не палити у під'їздах...
Це не так складно, але ліквідує значну частину напруги. Буде простіше об'єднуватися з сусідами і робити великі справи. Ми вже провели зарядку і встановили світовий рекорд. Вже є прохання з інших районів та міст допомогти у проведенні таких заходів.
Отже, це лише початок. Треба лише трошки змінитися, хоч трошки думати про майбутнє.
Показово, що люди у віці і зі значним життєвим досвідом це розуміють, а політики – ні.
Пропоную фоторепортаж з події.
Людей прийшло багато.
Глядачі були різні.
Десяток людей мені сказали, що не були у кінотеатрі років 15...
Зала була повна.
Я трохи хвилювався...
але люди мене підбадьорювали:)
Ми запросили родину Марченків (бабуся Міла, мати Вікторія, онука Христина), які допомогли зробити цей фільм, ставши його головними героями. Це три покоління оболонців.
Дивитися на себе зі сторони завжди незвично.
Після фільму було багато спілкування.
Я не знаю, чи залишається кіно досі найголовнішим з мистецтв, але, судячи з реакції людей, такий формат їм сподобався.
Хочу подякувати усім, хто допоміг створити цей фільм.
Подивитися його можна тут.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
