Ручний суд імені Олени Шуляк – або як судитися з головою правлячої партії

Розкажу вам цікаву історію про наш український суд. Памʼятаєте одіозного суддю Сергія Вовка? Так от, він досі "вершить правосуддя" та допомагає голові правлячої партії "слуга народу" Олені Шуляк уникнути кримінальної відповідальності.

Були сьогодні з Юрій Левченко та Олександр Сапега в Київському апеляційному суді через який наша команда Народовладдя намагається домогтися виконання імперативних приписів статті 214 Кримінального процесуального кодексу України та відкрити кримінальне провадження щодо голови правлячої партії "слуга народу" Олени Олексіївни Шуляк.



Ми послідовно боремося проти антинародного містобудівного законопроєкту #5655 авторства Олени Шуляк. Нагадаю, в грудні 2023 вона з голосами ОПЗЖ проштовхнула через Верховну Раду цей законопроєкт в інтересах злобудовної олігархії, який дуже потрібен їм для дерибану мільярдів західної допомоги та пришвидшення нищення українських міст.

Після скандального візиту Шуляк до мене на розборки у військовий госпіталь саме через цей законопроєкт, Володимир Зеленський досі не наважився його підписати. Але й сміливості заветувати цей законопроєкт Володимир Олександрович не знайшов, так само як і відповісти людям на петицію...

Далі ми зʼясовуємо, що в ході проштовхування свого дітища та намагання домогтися його підписання, Шуляк будучи на посаді голови Комітету Верховної ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування вчинила кримінальний злочин. Апарат Верховної Ради за вказівкою Шуляк дав нам брехливу відповідь, що стенограми її комітету при розгляді законопроєкту 5655 не велися. Далі через не офіційно ми все ж дістаємо та публікуємо одну з двох нібито неіснуючих стенограм, яка чітко показує те свавілля, яке відбувалося під час розгляду 5655 в Комітеті. Після чого Апарат Верховної Ради вимушений визнати справжність документу, але називає його "чорновиком"))

Ми подаємо в Генеральну прокуратуру заяву про злочин Шуляк, адже саме вона є головою відповідного комітету Верховної Ради й відповідальна за приховування та/або знищення цих стенограм. Мені як юристу за освітою прямо очевидно, що це ознаки злочину за приписами статті 357 Кримінального Кодексу України: викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування.

Звісно ж ручна Генпрокуратура слуг незаконно відмовляє нам у відкритті справи, попри чіткі норми статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, які зобовʼязують їх це робити.

Далі ми подаємо в суд, і за "дивним співпадінням" обставин "випадково" потрапляємо саме на сумновідомого одіозного суддю Печерського районного суду міста Києва – Сергія Вовка, який незаконно нам відмовляє.

Ми звісно ж подаємо апеляцію. Сьогодні ми прийшли в Київський апеляційний суд – на засідання, яке було призначено ще минулого року, й мало відбутися о 10:15. Але колегія суддів повідомила, що засідання сьогодні не буде, бо... суддя Вовк досі не передав апеляції матеріали справи. І це при тому, що апеляційний суд звертався до нього з відповідною письмовою вимогою спочатку 04.12.23, а потім ще й 24.01.24.

Ну тобто ви зрозуміли. Влада "слуг" робить все можливе щоб захистити свою "голову".

Що хочеться сказати голові правлячої партії "слуга народу" Олени Шуляк – ну це дуже круто мати ручних суддів, але вам це не допоможе! Не прощаюсь!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.