Урядовий законопроєкт про "реформу прокуратури" це спроба законсервувати пост-радянську начальницьку модель прокуратури під євроінтеграційною етикеткою

Внесений до парламенту Урядом законопроєкт N16144 про нібито реформу прокуратури, продають суспільству та Європейському Союзу як демонтаж прокурорської "імперії Кравченка".

27 жовтня цього року правоохоронний комітет Верховної Ради України рекомендував ухвалити його "за основу та в цілому", тобто фактично без повноцінного другого читання, внесення депутатських поправок і належної публічної дискусії.

Небезпека цього законопроєкту, народженого в нетрях прокуратури часів Кравченка, полягає в тому, що він передбачає можливість юридично закріпити ту саму гіперцентралізовану модель пострадянської прокуратури: начальники формують комісії з начальників, оцінюють підлеглих, відбирають майбутніх начальників, а остаточне рішення знову залишається за начальником.

Законопроєкт створює безліч рад і комісій, сформованих переважно із самих прокурорів, що перетворює врядування на закриту корпоративну систему та розмиває відповідальність за її рішення. Ця корпоративна закритість посилюється тим, що всі нові органи де-факто залишатимуться в орбіті Генерального прокурора: прокуратура і надалі буде централізованою адміністративною системою, у якій кар'єра, повноваження і гарантії незалежності прокурорів залежать від керівної вертикалі. Така формальна множинність органів не обмежує владу Генпрокурора, а лише маскує її колегіальними процедурами.

Тому законопроєкт – це не децентралізація прокуратури із запровадженням стримувань та противаг в системі та посиленням гарантій незалежності прокурорів від внутрішнього та зовнішнього впливу, а модернізована радянська вертикаль. Кадровий корпус, значною мірою сформований без конкурсів за попереднього Генпрокурора, отримає контроль над власним "оновленням".

У спільній заяві єврокомісарки з питань розширення Марти Кос і віцепрем'єр-міністра України Тараса Качки прямо передбачено, що закон про прозорий і заснований на професійних якостях добір, призначення та переведення прокурорів має бути ухвалений після консультацій із Венеційською комісією. Тією ж заявою передбачено комплексний перегляд процедури добору і звільнення Генерального прокурора за участю Венеційської комісії.

Саме Венеційська комісія раніше називала надмірну централізацію прокуратури України, надширокі повноваження Генпрокурора та недостатню автономію нижчих прокурорів спадщиною радянської прокуратури.

Тому пропозиція правоохоронного комітету парламенту проголосувати N16144 "за основу та в цілому" без висновку Венеційської Комісії суперечить не лише здоровому глузду, а й погодженій з ЄС послідовності реформи.

До отримання висновку Венеційської комісії законопроєкт N16144 не може ухвалюватися в цілому. Інакше під виглядом виконання євроінтеграційних зобов'язань парламент закріпить саме ту централізовану модель прокуратури, від якої ЄС закликає Україну відмовитися.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.