Вбивство на київському фунікулері 16-річного Максима Матерухіна пʼяним співробітником УДО Артемом Косовим. Відповіді чому вбивця має отримати довічне!

Вбитий Максим Матерухін народився 23 вересня 2007 року в місті Києві, навчався в 10-А класі в середній школі N36 імені С.П. Корольова у Голосіївському районі міста Києва. Максим професійно займався футболом, був вихованцем Спеціалізованої ДЮСШ Олімпійського резерву з футболу "Зміна" столичного професійного футбольного клубу "Оболонь". В нього були прекрасні стосунки з батьками та молодшим братом.

07 квітня 2024 року Максим Матерухін разом з друзями зі школи гуляв Києвом, близько 19.30 компанія вирішила продовжити свою прогулянку з Поштової площі на столичному фунікулері. Сівши у вагон компанія дітей привернула увагу сильно пʼяного 30-річного співробітника УДО Артема Косова, який в той день вирішив провести своє дозвілля з товаришем з поліції, з їхніх слів вони пили пиво, після чого продовжили вживати міцні напої, а після вирішили скористатися громадським транспортом. У вагоні фунікулера Артем Косов різко звернув увагу на підлітків, хоча вони знаходилися в різних частинах вагона – Матерухін з друзями на нижньому вході, а Косов навпаки на верхньому, їх розділяла перегородка. Косов почав матюкати компанію дітей, він зупинився на Максимі, вочевидь через те, що той найбільш виділявся з компанії по зовнішності – був високого зросту як на свій вік та мав довге кучеряве волосся. В агресивній формі пʼяний співробітник УДО Артем Косов, який не є учасником бойових дій ставить 16-річному Максиму Матерухіну питання – "Коли будеш борг Батьківщині віддавати?". Максим вже доволі налякано, але відповів – "Як прийде мій час, то віддам". Ці слова викликали ще більшу агресію у Косова, після матюків він промовив до Максима – "Ти в мене не вийдеш звідси". Максим бажаючи уникнути суперечок з явно пʼяною особою налякано промовив – "Ми ж вам нічого не робили". Потяг фунікулера прибуває на верхню станцію, двері відчиняються. Косов вибігає з дверей та замість виходу біжить у протилежному напрямку в бік нижнього виходу, де знаходиться компанія підлітків. Він підбігає до 16-річного Максима Матерухіна, бере його за плечі та робить кидок його тіла в бік великого вікна вестибюля станції, за ним знаходиться обрив висотою у декілька житлових поверхів. Максим падає головою просто у вікно, скло розбивається. За мить Максим Матерухін намагається підвестися після сильного удару об скло, встає на ноги, вся його шия однієї зі сторін майже повністю доволі глибоко розрізана із сильною артеріальною кровотечею. За мить вся підлога станції заливається кровʼю дитини. Максим Матерухін зробив декілька кроків по сходах, сів і більше ніколи не вставав, це поранення виявилося смертельним для нього. За даними експертизи смерть з моменту удару об скло настала протягом хвилини. Свідки тих подій та друзі вбитого Максима почали кричати на Косова і чітко говорити про те, що він вбив дитину. Вбивця продовжував поводитися агресивно, після чого підійшов до тіла вже вбитого Максима Матерухіна та почав емітувати надання першої допомоги за допомогою джгута, при цьому він дуже агресивно та з надмірними зусиллями перевертав тіло вбитого. Далі була ще одна спроба надання реальної першої допомоги від пасажирки, яка знала такмед, але вона була безсила. Згодом на місце прибули патрульні поліцейські, які затримали Артема Косова. Тривалий час адвокати Косова намагалися розвалити справу в суді, тиснули на свідків, зривали засідання, маніпулятивно називали вбивцю "військовим" та просували ряд дезінформацій про те, що мало не діти "напали на бідного військового". Це й викликало у мене бажання активно включитися в цю справу та припинити маніпуляції на темі армії та війни і домогтися справедливості. З огляду на участь у більшості судових засідань, заслуховування всіх основних доказів, за декілька днів до вироку я вирішив детальніше розповісти вам про обставини судового процесу та розставити всі крапки над і. Покази свідків, які вказують саме на хуліганські мотиви умисного вбивства.

На початку засідання ми зіштовхнулися із проблемою допиту одного з головних свідків. Підлітків з компанії Максима, які їхали з ним у вагоні, почали залякувати. Суспільний резонанс та відповідь на неадекватні дії адвокатів вбивці, все ж допомогла допитати всіх ключових свідків. Це дуже різні люди – гості столиці за 40+ років, які вирішили вперше показати дітям фунікулер, ще одна сімейна пара з дитиною, друзі Максима, машиніст та черговий станції, а також супутник вбивці.

Абсолютно всі свідки вказали на те, що компанія підлітків поводилася спокійно, ніяк не перевертаючи до себе уваги, вони спілкувалися між собою, не робили це голосно, нікого не ображали. І навпаки Косов почав чіплятися до людей та матюкатися ще на нижній станції перед входом до вагона. У вагоні він поводився голосно, проявляв агресію, йому робили зауваження. Всі свідки з вагона підтвердили, що вбивця доколупався до дитини за службу в армії. Прикметно, що навіть його товариш з яким вони випивали, ніяк не виправдав дії Косова, й по суті підтвердив факт вчинення вбивства, не надавши, а ні алібі, а ні мотивів таких дій.

Версія вбивці та його захисників.

Обвинувачений Косов до останнього судового засідання не визнавав своєї вини у вчиненні цього страшного вбивства. Він поводився зверхньо, посміхався, коли на нього в засіданні дивилися батьки вбитого хлопця. І попри ряд прямих доказів (покази свідків, відеозапис, експертизи) стояв на версії, що це вони просто разом з Максимом так впали й сталась вже така прикрість у тому, що скло вбило дитину. На останньому засіданні на судових дебатах вони попросили перекваліфікувати дії Косова за ст. 119 (вбивство через необережність) Кримінального кодексу України та призначити йому покарання саме за вбивство через необережність.

Умисел.

Покази свідків, а також відеозапис з камери спостереження прямо вказують на те, що обвинувачений Артем Косов, перебуваючи на верхній станції столичного фунікулера, з явними хуліганськими мотивами застосував силу проти 16-річної дитини – Максима Матерухіна з прямим умислом та усвідомлюючи про тяжке настання наслідків, які виявилися смертельними. Цьому свідчить різка зміна руху вбивці під час того як він вийшов з вагона. Його двері були вже майже на виході зі станції, але при цьому він розвертається і біжить у протилежний бік від напрямку руху пасажирів, вниз по сходах до конкретної особи, реалізуючи таким чином свої погрози саме в його бік, які чітко підтверджують свідки.

Висновок експерта говорить нам про те, що Максим Матерухін зіштовхнувся зі склом саме в результаті сильного прискорення його тіла. І тут або він різко сам прийняв рішення вистрибнути з вікна головою назад, або ці дії були викликані кидком людини, яка вміла це робити професійно, будучи фізично розвинутим та маючи високий рівень опанування бойового мистецтва – в обвинуваченого Косова був синій пояс з дзюдо. Артем Косов не сильно заперечує падіння, але не називає це кидком виключно, тому що вони впали разом, хоча порушення координації та падіння дуже характерне при його стані сильного спʼяніння.

На відеозаписі з боді-камер патрульних поліцейських Косов зазначив, цитата "я прийняв рішення виконати кидок через стегно".

Експертиза.

Судово-медична експертиза підтвердила, що 16-річний Максим Матерухін був тверезий.

В крові обвинуваченого Артема Косова через понад 4 години з моменту вбивства виявили спирт в концентрації 2 проміле та наркотичну речовину (канабіс).

Факт перебування особи в алкогольному та наркотичному спʼянінні під час здійснення злочину згідно з положеннями ч. 1 п. 13 ст. 67 Кримінального кодексу України є обставиною, що обтяжує покарання. Суд зобовʼязаний це враховувати при винесенні вироку.

Неадекватні дії адвокатів вбивці. Так, я розумію, що і вбивця має право на захист в суді. Але адвокати Артема Косова нічого спільного з юриспруденцією не мають, це просто чорти, кончені, відбиті аморальні виродки, які вирішили влаштувати безпрєдєл. Вони весь час хамили присутнім, провокували свідків на оціночні судження на користь обвинуваченого. Це доходило до того, що у мене просто посеред суду була словесна перепалка з цими відморозками, яка трохи їх застудила. Сам Косов це все бачив, він був наляканий, сидів як шакал в куточку, бо бачив, що історія, коли адвокати могли тиснути на присутніх закінчилася і є кому їх поставити на місце. Тому так, на мою субʼєктивну думку, цих чортів ще і як треба ототожнювати з клієнтом! Адвокат 1 – Богдан Кушнір.

Максимально тупий* юрист судячи з того як він допитував свідків. На допиті одного зі свідків він увімкнув дешевого гопніка і це закінчилося тим, що з нього сміявся вже суддя. До речі, цей клоун* сам спекулює на темі війни, то спочатку, що він волонтер, "адвокатобат" і тд. Потім він вже правда захищає ухилянтів і дає цілі коментарі з цього у ЗМІ. До речі, наш герой не служив, але отримав від Віталія Кличка медаль "За сприяння оборони Києва", ну мав же хтось нам прикривати спини й вступити у важкі бої проти пива та бургерів.

*це звісно все оціночні судження. Адвокат Богдан Кушнір є тісно повʼязаним із депутатом Київради від політичної партії "слуга народу" Михайлом Присяжнюком.

Депутат Присяжнюк та адвокат Кушнір є співзасновниками "Міжнародної Правозахисної асоціації "Народний адвокат". Присяжнюк до депутатства мав адвокатську практику, а Кушнір був його партнером. Далі Присяжнюк став депутатом, але при цьому організація досі дійсна і ніхто її не ліквідував. Адвокат 2 – Дмитро Земницький.

Цей так званий адвокат намагався на мене тиснути, йому дуже не подобалась моя участь. Після того як він мене сфотографував, за дивним збігом зʼявилась анонімна публікація, де мені пропонувалось "заспокоїтись". І саме цей же недоадвокат на минулих засіданнях ображав родину вбитого. Загалом їх тактика захисту була доволі тупою, вони до останнього радили своєму клієнту нічого не визнавати, попри наявність достатніх доказів його вини. Паралельно вони зривали судові засідання та тиснули на учасників процесу.

Адвокати Косова після суспільного резонансу та великої хвилі обурення, вирішили просто прогулювати судові засідання, хоча, якщо виходити з тієї ж адвокатської етики, то судове засідання, де клієнт обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із санкцією статті, яка передбачає довічне позбавлення волі, а потерпілим є неповнолітня дитина, у нормальних людей визначається як пріоритетне. Як правило це робилося за декілька днів до спливу терміну тримання під вартою обвинуваченого Косова в рамках запобіжного заходу, мета абсолютно зрозуміла, таким чином захист намагався перешкоджати суду обрати запобіжний захід обвинуваченому та слухати справу по суті.

Перед стадією дебатів згадані адвокати Кушнір та Земницький вийшли з цього судового процесу. Обвинуваченому Косову було надано безоплатного адвоката – Романа Щетніцького, він наразі є його офіційним захисником. Оплачувала послуги цих адвокатів та вочевидь координувала тактику захисту матір обвинуваченого – Людмила Косова, яка на момент здійснення її сином вбивства дитини, перебувала на посаді головного спеціаліста управління соціального захисту Броварської міськради Київської області, роком раніше вона також працювала на державній службі на посаді начальника одного з відділів управління комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, до цієї посади вона також працювала на державній службі – начальником управління соціально- економічного розвитку та фінансового забезпечення департаменту агропромислового розвитку Київської облдержадміністрації.

Вона відвідувала більше половини судових засідань, де вона відзначалася своєю зухвалою поведінкою. Так, на одному із засідань в коридорі суду вона накинулася на журналістку, викрала та розбила її телефон, за цим фактом Шевченківським районним управлінням поліції міста Києва розпочато кримінальне провадження. Згодом на одному із засідань в кулуарах вона нецензурно обізвала маму вбитого Максима Матерухіна.

Виклик для всієї системи правосуддя.

З огляду на суспільний резонанс ця справа вже давно перестала бути просто вбивством. Суспільство поставило чітке питання державі – а чи можна в Україні пʼяному співробітнику правоохоронного органу позбавляти життя дитини? Відповідь на це питання дасть призначення справедливого покарання за цей злочин. І тут всім очевидно, що за зухвалість, неадекватність, умисел дій в громадському місці на очах інших пасажирів, серед яких діти, саме довічне позбавлення волі буде максимально наближеним до справедливості, але і воно на 100% не буде таким, бо Максима його батькам та брату цим не повернеш.

Покарання у вигляді довічного позбавлення волі має бути чіткою відповіддю всім іншим, хто розглядає такі варіанти поведінки як самоствердження за рахунок насильства до людей. В даному випадку максимальне покарання вбивці буде відігравати важливу роль у профілактиці подібних злочинів. Сторона державного обвинувачення на чолі з генеральним прокурором України та адвокати родини вбитого Максима Матерухіна вимагають для обвинуваченого Артема Косова притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 115 (умисне вбивство) Кримінального кодексу України з призначенням йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

22 вересня 2025 року колегія Шевченківського районного суду міста Києва нарешті проголосить вирок у цій справі. Вочевидь, справа і надалі буде слухатися в апеляційній та касаційній інстанціях.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.