''Це потрібно не мертвим – це потрібно живим!''

Їх вже майже не залишилося – тих, хто виніс на своїх плечах ті чотири роки війни. З кожним роком йде з життя воєнне покоління, йде і забирає з собою правду про ту страшну війну. Ще пару років і живих свідків подій 1941-45 років не залишиться серед нас.



Саме тому, в цей день, ми згадуємо і мертвих і живих; тих, хто пройшов скрізь молох кривавої бійні і тих, хто тоді ціною свого власного життя відстояв наше сьогоднішнє право на мирне життя.

От вже як сьомий десяток світ зустрічає весну і згадує покоління, на яке припало лихоліття найжорстокішої війни людства – Великої Вітчизняної (ІІ Світової).

Мільйони – в братських могилах, мільйони тих, чиє життя насильно забрала війна згадуємо ми сьогодні. Мільйони християнських душ дивляться з небес за своїми дітьми, онуками і правнуками.

І ми несемо в собі пам'ять про ту жахливу трагедію, і навряд чи, найближчі покоління поставлять пам'ятники "німцям від українців" та "українцям від німців" як жертвам двох страшних нелюдських систем: нацизму і комунізму.

Ми продовжуємо дивитися на світ очима загиблого покоління, навіть і через 64 роки. І може лише через наступні 64 роки День Перемоги стане Днем Примирення і взаємного прощення. А поки цей день є Днем Великої Пам'яті, в який ми із вдячністю і великою шаною згадуємо усіх загиблих за нашу свободу.

Навряд чи цей текст прочитають ті, хто був реальним свідком людського божевілля, коли ідеї надлюдини боролися із ідеями всесвітньої революції і забирали життя невинних, життя тих, хто хотів жити і любити, і радіти життю.

Все, що ми можемо сьогодні – це згадати покоління наших дідів і бабусь, які ціною свого життя подарували нам мир.

Вічна пам'ять загиблим і слава тим, хто ще живий.

Ми пам'ятаємо...

Сьогодні я побував на Дні Пам'яті – Дні Перемоги в селі Красна Слобідка, що на Київщині.

Пропоную Вам фото із цієї події.



Іван Тимофійович Мироненко (1915 р.н.)

Служив у піхоті з 1939 по 1946 рік. Пройшов Курську дугу. Був шість разів поранений. Закінчив війну в Чехословаччині. Він один із 650 краснослобідців, які пішли на фронт. Не повернулися – 302. Сьогодні в селі залишилося лише 4 ветерани.



Дід генерала Пашинського покоїться тут – у Братській могилі.

Лише через 30 років після війни родичі знайшли його могилу.



Згадати усіх поїменно...



Щоб не забували і пам'ятали...



Почесний обов'язок місцевої влади.



Зібралося усе село, бо фактично у кожного хтось воював.



Зв'язок поколінь.



Діти.



...



Спасибі.



* Автор знаходиться в пошуках власного відкриття історичної правди і усвідомлює, що термін "ІІ Світова війна" (1939-1945 рр.) більш точно відзеркалює реалії того часу