Черга по-українськи

Порядок, устрій, організація, процедура, система...

Навіть на побутовому рівні ми рідко зустрічаємось із цими поняттями, не кажучи вже про порядки вищого рівня – держава, органи влади, рамки закону...

Ordnung uber alles – це точно не про нас.

Ми любимо знущатися з німців за їх надзвичайно прискіпливе ставлення до всього, що забезпечує співіснування індивідуумів в чіткій системі координат. Я думаю, що це від заздрощів, бо у нас ніде побачити такого.

Оскільки ми не здатні дати собі раду в таких простих речах, як організація подачі документів до вишів, то про які більш складні завдання (євроінтеграція, чи бодай щось з розряду глобальних суспільних процесів) може йти мова.

Найцікавіше, що й винних (відповідальних) в цьому, визначити дуже складно.

Працівники вузів думають, що це справа батьків.

Батькі вважають, шо відповідальні сидять в університетах.

Як результат – безлад, або черга по-українські.

Як на мене, в цьому хаосі доволі просто встановити порядок. Але для цього потрібні люди, які здатні мислити трохи ширше і перспективніше, брати ініціативу на себе, навіть в умовах, коли ніхто нічого не може зробити. Одне вольове рішення від керівників вузів і біля приміщення приймальної комісії могли б стояти столи з великими табличками (розподіл списку подавачів за принципом "абетки"). За столами б мали сидіти студенти старших курсів і формувати черги та видавати людям "номерки" із записом часу, коли і куди їм треба прийти для подачі документів.

Все.

на фото "людське море" під час подачі документів до одного з київських вишів о 7 годині ранку.