Від ПР – президент, від БЮТ- прем'єр. Для чого Януковичу ''палить контору''?
Якби план стратегічного перерозподілу повноважень за схемою Янукович – президент, Тимошенко – прем'єр був остаточною даністю, то найгірше, що можна було придумати для його реалізації, це оголосити про нього публічно. Оголошення подібних тіньових планів та союзів наперед роблять хіба політичні супротивники, яким вдається вивідати про наявність таких планів і є, насправді, однією з інформаційних технологій, спрямованих на те, щоби такий план розвалити. Адже якщо про тіньову домовленість знають всі, реалізувати її доволі важко.
Тим більше дивує відвертість Януковича, який щиро заявив, що ніяк не проти того, аби обійняти посаду Президента за умови, якщо Тимошенко стане прем'єром в парламентській республіці після відповідних конституційних змін. Його слова, фактично, йдуть в унісон версіям численних видань і затятих супротивників БЮТ, які заявляють про "змову" регіоналів і бютівців на догоду "темним силам" з-закордону.
Якби йшлося про якийсь незначний епізод, то на зайву балакучість Януковича, можна було би не звернути увагу, але коли ставки в грі стали великі як ніколи, така відвертість лідера ПР викликає питання.
Версія перша. Янукович просто не розуміє, що своїми заявами він ставить суперплан під удар. Думка про те, що власні одкровення про своє президентство та Тимошенківське прем'єрство у контексті нинішніх голосувань у парламенті – це просто подарунок для НУНС та Секретаріату, які отримають підтвердження про "злочинну змову", просто не приходить в голову головному регіоналу.
Однак в цю версію повірити дуже важко. Бо йдеться не про лідера якогось сільського партосередку, а про лідера однієї з найрейтинговіших партій, у якого, крім того, ціла група непоганих радників. Тим більше, що говорити зайве не в характері Януковича, який і без того говорить мало.
Версія друга. План за участі БЮТ та ПР насправді існує, але зовсім інший. Цей план, за яким гіпотетично стоять Секретаріат та група Ахмєтова, може полягати у тому, аби Янукович почав з Тимошенко підступну гру – спровокував її на спільні голосування та публічні домовленості, які тривали би аж того часу, поки Партія регіонів раптово не змінила свого новітнього союзника і, раптом, повернулася до омріяної "широкої" коаліції з НУНС. При цьому, Тимошенко залишися би навіки "замараною" в очах своїх виборців, яким вона вже ніколи не зможе заїкнутися про "зраду Ющенка". Та і виборців після квазі-коаліції з ПР, за задумом гіпотетичних авторів, мало би при цьому поменшати. Важливо, що при цьому у фракції НУНС, яку навіть вмовляння Президента довго не змогли змусити голосувати за коаліцію з ПР, розв'язалися б руки і вони проголосували би за "ширку" аж бігом.
До останнього моменту ця версія видавалася цілком ймовірною. У такому разі кількаразове публічне оголошення стратегічного плану поділу влади між ПР та БЮТ працювало би на те, що якнайбільше "замарати" лідерку свого блоку союзом з "регіоналами".
Але серйозні сумніви щодо ймовірності цього сценарію з'явилися після початку відкритої боротьби всередині ПР. І йдеться не лише про вигнання Богатирьової. Йдеться про безпрецедентно різкі як для регіоналів звинувачення Колєснікова на адресу Табачника, тон і зміст яких свідчать, що сварка ця не награна. Сам Дмитро Табачник завжди був вірним союзником Кремля і саме він теоретично може бути одним з архітекторів союзу Януковича і Тимошенко, союзу, який побудує архітектуру влади альтернативну вісі Ахмєтов – Балога. Те, що така альтернативна структура влади – це всерйоз, і пояснює нервові випади представників крила Ахмєтова, які загралися з Секретаріатом і ризикують втратити свій вплив у Партії регіонів. А, отож, багатоходівки Балоги та Ахмєтова з залученням ситуативного голосування Януковича та Тимошенко, напевно, не існує.
Версія третя. Один мій друг, який сам має чималий досвід закулісної політичної боротьби, має свою версію балакучості Януковича. На його думку, у політиків є свої "страхи і фобії" щодо будь-яких домовленостей, і вони просто систематично переживають що їх "кинуть". Отож, за цією версією, Янукович просто прагне публічно закріпити укладені з БЮТ домовленості. І оскільки Тимошенко їх не спростовує, вони стають ніби загальнозрозумілим фактом, який важко буде заперечити.
Це було би цілком логічним поясненням, якби дискурс про схему домовленостей ПР та БЮТ був надзвичайно невигідний бютівцям і не ставив їх в ситуацію складного цейтноту: або треба швидко спростовувати наявність стратегічного союзу, або робити практичні кроки по його втіленню. Однак щоби підготувати такий делікатний крок як коаліція з і регіоналами, БЮТ необхідно більше часу, насамперед, для ретельної роботи з депутатами від Західної України. Але своїми одкровенням ПР не дає бютівцям цього часу, що геть не личить, власне, стратегічному партнеру. Відтак, "страхи та фобії" лідера ПР підштовхують БЮТ саме до того, аби ці страхи збулися і БЮТ повернувся до союзу з Ющенком.
Версія четверта. Переможні публічно оголошені наміри Януковича – це початок відвертої конкуренції всередині нової коаліції, що ось-ось буде утворена. Нині, з них двох, основним ньюс мейкером залишається Тимошенко, і тому Януковичу важливо показати, що саме він номер один у альянсі ПР+БЮТ. Отже, його оголошення про "приреченість" йти в Президенти – це сигнал виборцям, регіональним елітам і всьому політикуму на кого треба орієнтуватися на найближчі 5-10 років.
Іронія, однак, полягає в тому, що саме така конкуренція призвела до безглуздого протистояння між Ющенком та Тимошенко, – протистояння, яке не лише двічі розвалило "демократичну коаліцію", а й повернуло в велику політику самого Януковича, якого у 2005 році багато хто готовий був списати на політичну пенсію. Тепер же, головний регіонал ризикує стати на граблі жорсткої конкуренції з партнером по коаліції, з грабель, з яких щойно зійшов Ющенко.
...То для чого Януковичу знадобилося "палити контору"?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
