Реформи – це дуже сильний президент + імпічмент
Коли чільники влади говорять про скасування Конституційної реформи, вони наголошують на тому, що це необхідно для проведення системних економічних реформ. І, справді, саме жорстка Президентська вертикаль дає можливість проводити непопулярні, але потрібні країні зміни.
Вже довелось зазначати, що за парламентської чи поки ще нинішньої парламентсько-президентської моделі проведення непопулярних економічних фактично неможливе.
Ключовою фігурою у такій республіці стає прем'єр, який цілком залежить від поточних угод та змов лідерів фракцій, які можуть змінюватись ледь не щодня. А не від виборців, як це є у випадку президента, який обирається раз на 4-5 років. І тому прем'єр стає постійним заручником депутатів, які, в нашому українському варіанті, постійно захоплюють трибуну, погрожують скласти мандати, запускають під купол парламенту кульки та перебігають із фракції в фракцію.
А над самими депутатами постійно тяжіє тінь дочасних виборів, і тому вони хворіють хронічним популізмом, а, відтак, ніколи не наважаться на непопулярні заходи.
Світовий досвід свідчить, що більшість економічних ліберальних реформ ставали можливі після побудови чіткої виконавчої, переважно президентської вертикалі, – від диктатури Піночета, напівдемократії 1970-х у Південній Азії – майбутніх азійських "тиграх", до європейсько-вишуканої республіки Де Голя. І тому, справді, виглядає так, що Конституційну реформу треба скасовувати, якщо ми хоч якихось економічних реформ.
Але існує один нюанс. Справжня президентська республіка передбачає дуже дієві механізми контролю над діяльністю Президента, невід'ємною частиною яких є механізм імпічменту.
Саме наявність механізмів контролю над Президентом рішуче відрізняє диктатуру від президентської форми правління.
У США, яка має класичну президентську форму правління, свого часу було достатньо одного журналістського розслідування, щоби президент Ніксон пішов у відставку. А неправдиві свідчення президента Клінтона перед судом ледь не завершилось для нього імпічментом.
Певно, дуже помиляється той, хто говорить, що в Україні часів Кучми була президентська форма правління. Строго кажучи, тоді в Україні була напівмонархія, бо ні імпічменту, ні іншого дієвого механізму контролю над тодішнім Президентом в країні не було.
А ще для справжньої Президентської республіки, – окрім імпічменту, – потрібні чіткі механізми прозорості влади, контролю на силовими структурами, незалежності ЗМІ та суду...
Наявність таких механізмів, крім іншого, це ще потужний стимул для самого Президента проводити справжні реформи. А не просто думати лише про те, як будь-що лишитися на наступний термін.
Про ініціювання механізмів контролю над Президентом, власне, і повинна зараз вестись дискусія. Це би значно посилило політичні позиції ініціаторів скасування Політреформи 2004 і посилило би довіру до Януковича. А без кредиту довіри усякі реформи навряд чи можливі...
Ну, все це, звичайно, в тому разі, якщо Янукович справді хоче проводити реформи. А не, скажімо, просто узурпувати владу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
