5 січня 2013, 12:34

У пошуках утраченого часу

У 1930-х роках, у розпал голодомору та репресій у Радянському союзі, у середовищі європейської інтелігенції, для якої мистецтво значило більше, ніж справжній світ, несподівано з'явились симпатики Кремля. Аякже! В Росії здійснюється масштабна індустріалізація, радянська пропаганда показує непідробний ентузіазм громадян, а держава дбає про митців. А в самій старій Європі не зупиняється економічна криза, навколо бідність, декаданс і депресія...

Один з таких симпатиків – французький письменник майбутній Нобелівський лауреат – Андре Жід не приховував симпатій до комуністів та заявив на весь світ: "Якби для успіху Радянського союзу потрібне було моє життя, я б його віддав". У Кремлі почули захоплення письменника, видрукували його твори та запросили до Радянського союзу, куди він завітав у 1936 році разом з низкою представників французької інтелігенції.

Коли французькі інтелектуали перетинали кордон, вони символічно позбулися майже всіх своїх речей, аби не псувати високу пролетарську культуру своєю меркантильною "буржуазністю". І добре, що не викинули свої паспорти. Бо вже у 1936 році Андре Жід, замість того, щоби віддати за "совок" життя, видав звинувачувальні записки під назвою "Повернення з СРСР", в яких, знову таки з ідеалістичних мотивів, вщент розкритикував радянський тоталітаризм, та був на довгі роки занесений у країні своєї колишньої мрії у чорні списки цензури.

Через багато років по тому актор Жерар Депардьє раптом згадав про те, що в його родині були симпатики комуністів. І це не тому, аби висловити захоплення потужними звершеннями Росії чи заявити про нову місію Москви. Бо економіка російська тримається на плаву лише завдяки нафті та газу, а нові цивілізаційні ідеї в Росії, навіть, не обговорюються.

Депардьє захопився Росією лише для того, аби не платити податки.

І все. Часи жертовних вчинків лишилися в минулому. В політиці немає митців. Або ідеалізм у Франції не в моді. Або інтелектуали стали комедіантами.

Дріб'язкові мотиви – ознака того, у вчинкові немає геополітики, змови, чи "переоцінки всіх цінностей". Не той масштаб.

Зміна влади у Великій Британії – антиросійський курс без змін

Що справді подобається у британській політиці, то це те, що незалежно від зміни політичних партій геополітичні орієнтири і антиросійська позиція Лондона залишатиметься незмінною...

Вступ України до ЄС – побудова нової "берлінської стіни"

Оптимістична дата вступу України до ЄС – 2030 – через 6 років. Приблизно скільки часу забрав вступ Хорватії до Євросоюзу, яку у цьому контексті часто порівнюють з Україною...

Вибори до Європарламенту: нова більшість для вчорашніх викликів

Вибори до Європарламенту показали, що політичний ландшафт Європи ще тримається купи – попри значні зовнішні землетруси. Центристи зміцнили свої позиції, і це добре...

Які "гарантії безпеки" потрібні Україні

Справжні гарантії безпеки мають містити не лише загальні запевнення у дружбі і "право" оперативно консультуватися з гарантом у разі небезпеки, а і дуже конкретні механізми спільної оборони у разі нової війни...

Європа без США?

Головна тема безпекових дискусій в Європі – що робити, якщо у США до влади повернеться Трамп. Після десятиріч перекладання відповідальності за європейську безпеку на плечі американців у Старому світі раптом настало усвідомлення, що може трапитися так, що європейська безпека буде залежати винятково від європейців...

Україна – тест для на майбутнє європейської системи безпеки.

Які перспективи України у майбутній системі європейської безпеки? (Продовження попереднього посту про дискусії щодо європейської безпеки за правилом Чатем-хауса, організованій одним із провідних європейських аналітичних центрів) 1️⃣ Україну справді готові брати і в НАТО, і в ЄС...