Списки небажаних українців в Росії: чергове поповнення

Вчора мого товариша, депутата міської ради Обухова і активіста Кампанії "Дамо Раду Києву", Дмитра Сенниченка оголосили небажаною персоною в Росії.

Дмитро намагався відвідати Москву з приватним візитом. Але замість гостинності отримав дивний Протокол про депортацію, який прикордонники йому видали, але підписати чомусь відмовились.

Перед тим як видати протокол прикордонники змусили його кілька годин почекати у цьому чудовому приміщенні



Росія очима українця виглядала так (судячи по візерунках на ковдрі в ізоляторі перебувають представники дуже розмаїтих етнічних та політичних угрупувань):



Досі був переконаний, що "ніяких чорних" списків між Росією та Україною не існує. Ще Президент Медведєв публічно ухвалив рішення про скасування на основі взаємності обмежень на в'їзд до Росії українських громадян. Але чомусь Росія, попри кількаразові зобов'язання скасувати "чорні списки" щодо українців, ті списки так і не скасувала.

Мені важко збагнути логіку росіян. А от Дмитро, громадський активіст, який вигравав кілька "безнадійних" справ з жеками, має намір захищати гідність громадян України та, зокрема, позиватися з відповідальними службами Росії.

Він також має намір звернутися до українських профільних структур, які мали би захищати інтереси українців за кордоном, але поки що відмовчуються.

Мені важко сказати чим закінчиться ця справа, але, принаймні, є шанс почути аргументацію росіян – чим їм не догодили українці, – ті самі українці, яких дуже чекають у Митному союзу.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.