Про конституційність Закону про РНБО і не тільки
Якби питання про посилення повновжень РНБО обговорювалося одразу після втечі Януковича, ніхто і слова не сказав би про якісь там неконституційний перерозподіл повноважень. Про ніби незаконність нової української влади істерили тоді хіба Путін з Януковичем. Але всім в Україні тоді було абсолютно "по цимбалах" на тонкощі і ньюанси перерозподілу конституційного процесу. Бо країна була в небезпеці і її потрібно було рятувати, в тому числі жорсткою вертикаллю влади. Більше того, громадяни вимагали від влади рішучих дій, посилення повноважень, закритття російських каналів, тотальної мобілізації – без зайвих дискусій що там узгоджується, чи не узгоджується з Конституцією.
Чому тоді зараз того самого Турчинова, який очолював державу з набагато більшими повноваженнями і успішно передав ці повноваження обраному Президенту Порошенку раптом почали звинувачувати у спробах узурпації влади?
Адже війна НЕ закінчилась. І Путін так само в своїй хворій уяві бачить руїни Києва.
Питання зовсім не у чіткості дотримання конституційних норм і парламентських процедур. Питання в довірі. В довірі до команди, яка могла би за рік показати набагато більші результати. Справді, у складі команди – активісти та бойові командири, які заслуговують на найбільшу повагу. Але результат – це не лише гарні люди у виборчих списках. Це бодай якісь зрушення у реформах. В тому числі, і у сфері безпеки, і у боротьбі з корупцією, і у правоохороній системі, і у судовій.
Свого часу американці, які як ніхто у світі ретельні у дотриманні законів та балансів влади змінили під одну людину довготривалу традицію не обирати одного політика на президентську посаду двічі поспіль. Цією людиною був Франклін Рузвельт, якого обирали Президентом і втретє, і вчетверте. Американці високо цінували воєнну та економічну політику Рузвельта у часи Другої світової війни і готові були миритися з небезпекою "узурпації".
Переконаний, якби у нинішньої команди влади були би міцні результати, ніхто би не шкодував повноважень і не боявся диктатури (В Україні, відверто кажучи, вже давно ніхто не боїться диктатури!)
Тоді би ті, кого прибічники Кривавого Пастора, вважають "популістами", самі пропонували би посилити його повноваження. На Кривовому Пасторі тоді би піарилися по-іншому. Бо тоді би Кривавого Пастора міцно поважали би громадяни та екзальтично обожнював плебс.
Наостанок – дві фото.
Пам'ятаєте, коли 1 грудня 2013 року на вул. Банковій міліція жорстко розігнала активістів, однією з причин такої жорстокості вбачали в анонімності самих міліціонерів, які мали би носити на шоломах ідентифікаційні номери? Ці фото зроблені не 1 грудня минулого року, а цього вівторка – на останніх акціях під ВР.
Ви бачите на правоохоронцях хоч якісь ідентифікаційні знаки? А пам'ятаєте як політична команда Турчинова ще недавно обіцяла реформувати правоохоронні органи? Пройшов цілий рік. Здається, поставити ідентифікаційні знаки та номери на шоломи це не така вже й важка задача, це точно легше, ніж куля в лоб.
Зараз у часи війни владі потрібні не лише повноваження. Як ніколи – владі потрібна довіра. А, бодай, частину такої довіри можна отримати демонструючи хоч якісь мінімальні зміни.
Правда ж, шановні борці з популізмом?
Обговорення підтримую на сторінці в фейсбуці
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
