Шокотерапія для олігархів
Олігархи підтримали Майдан. За винятком Ахмєтова, у якого була своя регіональна історія, всі олігархічні клани розуміли, що режим Януковича рано чи пізно їх знищить.
Авторитарний режим так само неприйнятний для олігархії, які і відкрите суспільство з прозорою владою.
Режим прозорої чесної конкуренції, де є дієва судова система, – неприйнятний олігархії через те, що він знищує монополії та корупцію, які є джерелом надприбутків олігархічних груп. Такий режим є, наприклад, в країнах ЄС, і там немає олігархів в українському сенсі. Є тільки великий бізнес, який платить податків і не впливає напряму на політиків.
Авторитарний режим теж неприйнятний олігархії, бо авторитарові не потрібні незалежні фінансово-політичні групи, які мають свою особливу думку, можуть потайки профінансувати опозиційні рухи та і просто вразливі для зовнішнього тиску, бо їхні гроші переважно в західних банках. Такий режим є, наприклад, в Росії та Білорусі, і там теж немає олігархів в українському сенсі.
Доля Ходорковського та Березовського неминуче загрожувала українським олігархам, і тому українські олігархи прямо чи відверто підтримували Майдан. Ігор Коломойський – найяскравіший приклад. А його пізніші заслуги в обороні країни – просто видатні.
Однак, для олігархії найприйнятніший перехідний режим, коли олігархи отримують можливість купляти власні політичні проекти, створювати монополії, організовувати корупційні схеми. Ловити рибу в каламутній воді перехідних режимів – джерело життя олігархії. В такому режимі Україна існувала до злету режиму Януковича. В такому режимі вона ризикує лишитися зараз.
Тиск громадян та усвідомлення влади, що олігархія зупинить будь-які спроби змінити країни, стало початком боротьби з олігархатом. Підсумком такої боротьби повинна стати трансформація олігархів у великих бізнесменів, які працюють в конкурентному середовищі і чесно сплачують податки.
Така трансформація стане можливою за умови:
- державного фінансування партій;
- знищення монополій;
- відсторонення олігархів від непрозорого впливу на державну власність.
Процес почався.
І тому – це ніяка не "війна олігархів", це початок самолікування суспільства. Це та сама "шокова терапія". Тільки не для звичайних людей, а для олігархів. Тільки звичайні люди на "шокову терапію" реагують або скаргами, або розумінням, а олігархи – піднімають по тривозі кишенькові армії.
У скандалі навколо "Укрнафти" є один незаперечний позитив – він змушує суспільство нарешті заговорити про проблеми олігархії – суспільство має навчитися розрізняти між великим бізнесом, який чесно платить податки, і між олігархами, які наживаються на монополіях, корупційних схемах та доступі до державних підприємств, між свободою слова та дозованою інформацією куплених ЗМІ, між справжніми патріотами, які захищають батьківщину, та між іграшковими політиками, які під патріотичними гаслами захищають власних спонсорів.
Гарний час для політиків щоби визначитися на чиєму вони боці. Правильний час для олігархів стати просто великим бізнесом. Чудовий час для суспільства зрозуміти хто є хто.
Обговорення підтримую на сторінці в фейсбуці
