Із світу цікавого 2. Про виборчу реформу без штампів
Одразу скажу – я за відкриті партійні списки. І не раз повторював, що "мажоритарка" на сьогодні для України є проблемою.
1) Але зі мною можуть не погодитися виборці. Численні фокус-групи показують: більшість виборців вважає, що ідеальний політик – це "незаможна", "проста людина", яка "будує дороги", "ремонтує під'їзди", допомагає матеріально та має ледь не витирати людям носи, коли ті приходять плакатися на життя. Більше того, виборці ХОЧУТЬ БАЧИТИ "СВОГО ДЕПУТАТА". Іншими словами, МАЖОРИТАРКА ДЛЯ ВИБОРЦІВ – ЦЕ КРУТО, ТОДІ ЯК ДЛЯ КРАЇНИ – НЕ ДУЖЕ.
2) З першого погляду мажоритарники для влади – легкі союзники. Особливо під час виборів, коли кандидати на округах намагаються домовлятися з усіма, і особливо – із владою. АЛЕ!:
- Після виборів з ними домовитися стає значно складніше, бо ВОНИ МОЖУТЬ ОБИРАТИ І ЗМІНЮВАТИ ФРАКЦІЮ.
- Часто з ними доводиться ДОМОВЛЯТИСЯ ОКРЕМО ПЕРЕД ВАЖЛИВИМИ ГОЛОСУВАННЯМИ. Як показує українська історія, владі часто було легше домовитися з 3-5 керівниками фракцій, ніж з десятком-другим самодостатніх забезпечених мажоритарників.
- Саме мажоритарники, з якими "не домовилися" часто СТАВАЛИ В УСІХ СМИСЛАХ "ЗОЛОТОЮ АКЦІЄЮ" під час ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ПЕРЕВОРОТІВ.
Єдине, в чому простіше з ними домовлятися – це те, що їхні мотивації зрозуміліші. Вони зазвичай не мають ідеологічного забарвлення, їх цікавлять матеріальні питання, часто пов'язані з власним округом.
3) Українці просто обожнюють тезу про "відкриті партійні списки". Усі – за відкриті списки! Але, на превеликий жаль, наші виборці жодних списків – ні відкритих, ні закритих – НЕ ВИВЧАЮТЬ! Люди часто погано знають навіть першу п'ятірку в партії, за яку вони голосують. Лише відсотків 10 знають НОМЕР ДВА у виборчому списку партії за яку вони голосували. Не вірите? Ану згадайте прямо зараз прізвище другого номера у списку партії, за яку ВИ голосували на останніх виборах! Згадали? Чесно?
Насправді відкриті партійні списки передбачають величезну відповідальність громадян, які здебільш ті списки НЕ читають. Натомість, вони мають не просто їх читати, А ВИВЧАТИ, АНАЛІЗУВАТИ, ПОРІВНЮВАТИ.
4). Останні МІСЦЕВІ ВИБОРИ (восени 2015 року) ВІДБУВАЛИСЯ за законом
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/595-19
- САМЕ З "ВІДКРИТИМИ ПАРТІЙНИМИ СПИСКАМИ". Люди голосували за партію і за її кандидата в окрузі. За результатами голосування кожна партія отримувала відповідно до набраних відсотків певну кількість мандатів. Ці мандати отримали найбільш рейтингові кандидати, які набрали більший відсоток голосів. ЦЕЙ ТРІУМФАЛЬНО УХВАЛЕНИЙ ЗАКОН МАВ БУТИ ПРООБРАЗОМ МАЙБУТНЬОЇ СИСТЕМИ ВИБОРІВ ДО ПАРЛАМЕНТУ.
Але що показують результати цих виборів?
-Вони НЕ ПРИБРАЛИ ФАКТОРУ ГРОШЕЙ з виборчого процесу. Це була практично та сама мажоритарка, де кандидати змагались між собою гаманцями і можливостями;
- Вони НЕ ЗАПОБІГЛИ появи СУМНІВНИХ ЛЮДЕЙ у місцевих органах влади. І останні скандали у різних політичних силах це чітко показують. Тобто для виборців нова система не стала стимулом шукати кращих кандидатів і звіряти між собою, хто є кращий, хто ні;
- Вони НЕ СПРИЯЛИ становленню принципово НОВОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ. Та сама якість
ЧОМУ?
БО МОТИВАЦІЯ ВИБОРЦІВ НЕ ЗМІНИЛАСЬ. Бо працюють ті самі мотивації, що й за старого закону. Виборці так само не порівнюють якість списків чи кандидатів, а шукають "доброго пана", який прийде і все дасть, або "гарно скаже".
5) У нас існує постійний запит на оновлення політиків та появу "нових облич". І уявіть собі – НА КОЖНИХ ВИБОРАХ У НАС ЗАВЖДИ БЕРУТЬ УЧАСТЬ ТІЛЬКИ НОВІ ПОЛІТИЧНІ ПРОЕКТИ! (За винятком старожилки "Батьківщини").
Правда, самі обличчя, при цьому, мало змінюються, бо мігрують від політпроекту до політпроекту.
Але виборці на це не зважають. Бо голосують ОДНОЧАСНО і за нові проекти, І ЗА ТИХ, "КОГО ЗНАЮТЬ", хто "на слуху". Не за нових кандидатів, а за знайомих персонажів... Хто у цьому випадку матиме більше шансів потрапити до парламенту через "відкриті списки"?... "Нові" чи "старі"?
* * *
Реформа виборчого законодавства, безумовно, потрібна. Однак вона вимагає зусиль НЕ ЛИШЕ у парламенті чи під парламентом. Надважлива точка прикладання зусиль – це просвітницька робота з виборцями.
Це має бути важка місіонерська робота на місцях, в округах -у вигляді просвітницьких семінарів, тренінгів, дискусій серед людей. Це потребує зусиль відважних політиків і громадських діячів, які будуть доводити необхідність зміни партійної системи, А ГОЛОВНЕ розуміння хто такий політик і за яким принципом його треба обирати.
Але є нюанс. Рейтингу це не принесе.
.
Обговорення підтримую на своїй сторінці у Фейсбуці.
