18 січня 2018, 13:07

Стратегії основних політсил щодо визволення Донбасу

Закон про реінтеграцію Донбасу ухвалено силами 5-ти фракції коаліції зразка 2014 року. Однак дискусії щодо закону підтвердили, що в українському розмаїтому політикумі існують, загалом, три різні стратегії щодо поновлення суверенітету над окупованими територіями.

1) ПОСТУПКИ – "МИР ЗА БУДЬ-ЯКУ ЦІНУ"

Аргументація: Треба домовлятися з Росією. І якщо треба змінити Конституцію, дати "особливий статус" чи відмовитися від євроінтеграції, то це треба робити, бо "мир" того вартий. Тих, хто співробітничав з російською владою на окупованих територіях, треба інкорпорувати у політичне життя України.

Адепти: Опозиційний блок, "За життя".

Засоби: просування відповідних законопроектів (про вибори на окупованих територіях, "амністію", тощо), інформаційні кампанії за "примирення", контакти з російською стороною.

Переваги:

• Віра, що за поступками кремлю нарешті "настане мир"

• Формальне збереження цілісності країни (але без Криму)

Проблеми:

• Несприйняття більшістю суспільства капітуляції перед вимогами Росії, як наслідок, колосальна політична криза (лише 18% підтримують концепт "мир за всяку ціну" – Фонд "Демініціативи");

• Реанімація всіх україно-російських проблем довоєнного періоду – політичний тиск, газовий шантаж, міфологія єдиного "руского міра";

• Відсутність гарантій, що Росія "піде з Донбасу" навіть після поступок з українського боку;

• Де факто визнається російський статус Криму.



2) ДИПЛОМАТІЯ + ОБМЕЖЕНА ВІЙНА


Аргументація: Через неспівмірність війського ресурсу Росії та України необхідно уникати масштабної війни з Москвою. Натомість, треба переконувати західних партнерів тиснути на Росію санкціями, які вже дають результат. Отриманий від дипломатичних маневрів час треба використовувати для нарощування власного військового потенціалу. Внутрішньополітичні поступки кремлю неприйнятні.

Адепти: БПП "Солідарність", НФ, РПЛ.

Засоби: дипломатичні зусилля, поступова модернізація армії.

Переваги:

• Уникнення масштабних жертв, притаманних "до-Мінському" періоду;

• Продовження співробітництва з фінансовими структурами та іноземними інвесторами, які можуть зупинити співробітництво у разі більшої війни;

• Відповідає логіці міжнародних партнерів, які надають перевагу дипломатичному тиску, а не розгортанню бойових дій.

Проблеми:

• Складна комунікація зі значною частиною виборців, яким важко пояснити чому складна дипломатія + обмежені бойові дії ("ні війни, ні миру) краще, ніж "оголосити воєнний стан".

• Відсутність чітких строків припинення війни та деокупації Криму.

.

3) ІЗОЛЯЦІЯ + ВОЄННИЙ СТАН

Аргументація: Через "неефективність" дипломатичних зусиль необхідно оголосити воєнний стан, мобілізувати всю економіку на воєнні дії. Окуповані території Донбасу треба ізолювати – визволення Донбасу настане лише після силових дій проти агресора. Україні необхідно вийти з "мінського процесу".

Адепти: Самопоміч, Свобода.

Засоби: інформаційні кампанії щодо юридичного оформлення "воєнного стану", акції "громадянського спротиву".

Переваги:

• Стратегія легка для комунікації з частиною українських виборців;

• Створення юридичних підстав для конфіскації/мобілізації недержавних ресурсів для потреб фронту.

Проблеми:

• Неоднозначна реакція на мобілізацію ресурсів громадян та недержавного бізнесу (лише до 20% громадян підтримують складові воєнного стану- за різними опитуваннями);

• Вихід України з "мінського процесу" підриватиме перспективу подальших санкцій щодо Росії;

• Війна сам-на-сам з Росією не гарантуватиме Україні швидкої перемоги;

• Ізоляція окупованих територій не гарантуватиме того, що Росія не просуватиметься далі вглиб української території (особливо після ймовірного зняття санкцій).

* * *

Звичайно, можна пропонувати взяти якісь елементи кожної стратегії і діяти "залежно від ситуації". Але це означатиме відсутність будь-якої стратегії. Тому потрібно визначатися і говорити про всі ньюанси та наслідки.

.

Обговорення підтримую на своїй сторінці у Фейсбуці.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Зміна влади у Великій Британії – антиросійський курс без змін

Що справді подобається у британській політиці, то це те, що незалежно від зміни політичних партій геополітичні орієнтири і антиросійська позиція Лондона залишатиметься незмінною...

Вступ України до ЄС – побудова нової "берлінської стіни"

Оптимістична дата вступу України до ЄС – 2030 – через 6 років. Приблизно скільки часу забрав вступ Хорватії до Євросоюзу, яку у цьому контексті часто порівнюють з Україною...

Вибори до Європарламенту: нова більшість для вчорашніх викликів

Вибори до Європарламенту показали, що політичний ландшафт Європи ще тримається купи – попри значні зовнішні землетруси. Центристи зміцнили свої позиції, і це добре...

Які "гарантії безпеки" потрібні Україні

Справжні гарантії безпеки мають містити не лише загальні запевнення у дружбі і "право" оперативно консультуватися з гарантом у разі небезпеки, а і дуже конкретні механізми спільної оборони у разі нової війни...

Європа без США?

Головна тема безпекових дискусій в Європі – що робити, якщо у США до влади повернеться Трамп. Після десятиріч перекладання відповідальності за європейську безпеку на плечі американців у Старому світі раптом настало усвідомлення, що може трапитися так, що європейська безпека буде залежати винятково від європейців...

Україна – тест для на майбутнє європейської системи безпеки.

Які перспективи України у майбутній системі європейської безпеки? (Продовження попереднього посту про дискусії щодо європейської безпеки за правилом Чатем-хауса, організованій одним із провідних європейських аналітичних центрів) 1️⃣ Україну справді готові брати і в НАТО, і в ЄС...