Кожній країні – по ''мирному плану'' для України
Африка – абсолютний рекордсмен за кількістю збройних конфліктів, громадянських воєн, державних переворотів та випадків геноциду. Але замість того, щоби зайнятися ними лідери ПАР, Єгипту, Сенегалу, Уганди, Замбії та Республіки Конго вирішили просувати миротворчу місію аби зупинити війну в Україні.
Президент Рамафоса спочатку прибуває у Київ, потім зустрічається з Путіним.
Говорити в деталях про африканський план миру особливо немає сенсу, оскільки загалом він повторює "мирні плани" інших дуже віддалених від зони конфлікту країн – розвести війська, закріпити лінію розмежування і зробити вигляд, що нічого не сталося. Важко уявити, щоби на це в Україні хтось погодився.
Інша проблема з усіма цими "мирними планами", – це те, що країни, які їх пропонують, не мають жодних інструментів, аби впливати на війну. Ці інструменти – це гроші, санкції та зброя. Якщо у авторів мирних пропозицій їх немає, – їхні слова – лише "добрі побажання", які можна вислухати хіба з вихованості.
Головний винуватець війни – Путін – взагалі добрих слів не розуміє. На нього діє лише сила – сила зброї і сила грошей. Якщо новоявлені миротворці не готові їх надати, їм краще відкрити офіс в ООН, де вони зможуть писати довгі заяви про "глибоку стурбованість".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
