Саміт НАТО – відкладена партія.
Саміт НАТО. Почну з хорошого.
1️) Ніхто навіть не рипнувся заявити, що Україна не може стати членом НАТО. Навіть Угорщина. Так, декларація про приєднання України до НАТО не має чітких дат. Але і немає жодних категоричних заперечень, які довго пророчили скептики і росіяни.
2️) ПДЧ не буде. Буде моніторинг міністрів закордонних справ. Це не така довга бюрократія, як у випадку з ПДЧ. Теоретично все може звестися до проведення демократичних виборів і відмови від порушення конституційних свобод після завершення воєнного часу.
Увага! Важливо вже зараз домогтися чітких критеріїв, яким має відповідати України, аби потім не було жодних шансів на подальші відмовки.
Але треба вже розуміти, що без демократичних свобод, прозорих державних інституцій у НАТО нас ніхто не візьме. Якими б причинами, виправданнями чи образами це не прикрашалося.
3) Будуть значні військові програми (G-7, НАТО) та двосторонні і дуже конкретні зобовʼязання ключових західних країн про підтримку Україну. Підтримка США України на рівні Ізраїлю – це дуже круто.
Тепер про погане:
1️) Поки без офіційного запрошення. Офіційна логіка Заходу- якщо буде запрошення, це "спровокує Росію" до безкінечної війни і в результаті затягне у війну і країни НАТО. Захід хоче спочатку побачити, бодай, якесь світло у кінці тунелю.
2️) Поки без дати. Війна може тягнутися довго, і критерії "завершення війни", після чого Україна може приєднатися до НАТО незрозумілі (вихід на кордон 1991? 2014? Зміна режиму в Росії? Хочеться, звісно, очікувати більше. Але чим вищі очікування, тим віддаленішою стає перспектива "завершення війни" і вступу до НАТО).
ВИСНОВКИ.
Якщо чесно, треба було бути фанатичним оптимістом, аби вірити, що НАТО консенсусом прямо зараз запросить до своїх лав країну, яка перебуває у стані війни з іншою, та ще і ядерною країною. Страх втратити благополуччя для ситого Заходу завжди був хоч і не єдиним, але потужним драйвером державних рішень.
Хоча війна – це однозначно найбільша перешкода для вступу України в НАТО, норми демократії, необхідні для вступу до Альянсу ніхто не скасовував і скасовувати не буде. Тому це, хоч і друге, але так само життєво необхідне питання, яке необхідно вирішити.
Фінальний висновок – саміт НАТО у Вільнюсі – поки виглядає як відкладена шахова партія. Дебют розіграний, але всі головні ходи ще попереду. Вони можуть бути зроблені і на наступному саміті у Вашингтоні (2024 р.). І все ще з дуже гарними шансами для України. Але і з очікуванням бодай-якоїсь перспективи миру і з поверненням, як це не "дивно", до прозорої демократії.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
